За перелазом стежка

За перелазом стежка крізь городи,

Крізь соняшники, льон, крізь коноплю…

В твоїй, о земле, соковитій вроді

Свої думки й бажання потоплю.

Шляхи за стежкою у даль плазують,

Шляхи за обрій в невідому путь…

Десь вершники на вороних басують,

Гармати десь, немов громи, гудуть…

Тут – соняшники, льон і сонце, сонце,

Тут зелено в розкошах бур’яну.

Держить земля в своїй м’якій долоньці

Країну снів – бунтарську, вогняну.

За перелазом, за городом поле,

І соняшник не сонцю уклонивсь:

За обрієм зачервоніла воля —

Блакитний льон сьогодні зчервонивсь…

За перелазом стежка крізь городи…

Зогнив старий дідівський перелаз…

Вклоняюся ясній світанку вроді,

Оспівую очей його топаз…