Хрести придорожні

Над шляхом похилилися придорожні хрести,

Давно поставлені людьми побожними.

Немов зібралися вони кудись іти,

І застигли нерухомими подорожніми…

Над шляхом кряче ворон про свою душу неспокійну,

Над шляхом пролітає вітер і підіймає пил…

А хрести справляють якусь службу тайнодійну

Над порохом розпорошених сил…

Хрести похилені живуть в думках тривожних…

Як гарною ковдрою ніч застеле шлях,

Хтось жалібно скиглить у бур’янах придорожніх

І блукає неприкаяний на полях…

Дівчата у свято хусткою обіпнуть Спаса розіп’ятого,

Хрести уквітчають волошками прочани побожні,

А вони стоять в очеканні Вісника Крилатого,

Віками нерухомі подорожні.