Українські поети – послідовники Т. Г. Шевченка

З-поміж українських послідовників Т. Г. Шевченка ХХ століття, які захоплювались його грандіозним внеском в українську літературу, прагнули довести до широких мас велич його життя й творчості, назвемо видатного українського поета Володимира Миколайовича Сосюру – талановитого уродженця славного Донбасу. Відомий лірик віддав щиру й глибоку шану великому синові України:

Над широким Дніпром у промінні блакить

І висока і тиха могила.

В тій могилі співець незабутній лежить,

що народу віддав свої сили,

що народу віддав своє серце й пісні,

свої мрії про зорі досвітні…

А навколо лани вдалині, вдалині

розлетілись, як птиці блакитні…

На могилу приносять розкішні вінки

з пишних квітів садів України

кароокі дівчата, стрункі юнаки —

і всміхаються гори й долини…

І щасливий Дніпро зустрічає дідів

і жінок – Батьківщини окрасу,

і гримить «Заповіта» безсмертного спів

на високій могилі Тараса.

Спи спокійно, поет! Україна твоя

вже розправила крила орлині,

так, як мріяв колись ти в жагучих піснях,

на засланні в тяжкій самотині…

Спи спокійно, поет! Ми, нащадки твої,

пронесем крізь віки твоє ім’я,

крізь колючі вітри, крізь жорстокі бої,

Батьківщини сини незборимі.

Спи спокійно поет! Образ огненний твій

не зітерти ні бурі, ні часу.

В більшовицькій сім’ї, славній, вольній, новій,

ми тебе не забули, Тарасе!163

Не можна обійти й натхненні слова неперевершеного українського сатирика Павла Михайловича Губенка – славнозвісного Остапа Вишні. Наприкінці свого життя, підводячи його підсумок, він розкривав свої літературні захоплення й уподобання: «Т. Г. Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілий народ, цілу націю. Що це – бідність?! Ні, це якраз велике багатство нашого народу, коли одна людина підставляє свої могутні плечі за цілий народ! Який же ж він могутній – народ наш! Умирав уже, царі його додавлювали, а він узяв та й дав Шевченка! І ожив народ, і розцвів народ! Бо він – народ!

І став народ поруч свого великого брата, народа руського. Як рівний!

Коли входиш у літературу, чисть черевики!

Не забувай, що там був Пушкін, був Гоголь, був Шевченко!

Обітри черевики!

Одного хочеться – не принизити Шевченка, не принизити Пушкіна, не принизити Котляревського, і Горького, і Коцюбинського, і Грабовського, і всіх… всіх…»164.

Одна з найвеличніших постатей українського письменства ХХ століття, незаперечний класик вітчизняної літератури Максим Тадейович Рильський у досить далекому від сьогодні 1933 році присвятив Тарасу Григоровичу Шевченку натхненні поетичні рядки:

Не багряницею, не злотом —

Живою кров’ю він кипить,

Тому його людським кіотам

На віки вічні не вмістить.

Рубіни уманських пожарів

Поклали відзнак на чоло…

Ах, як далеко Костомаров,

Садок вишневий і село!

Дороги рівної не знати —

Зигзаги, хвилі, блискавки,

Та завжди: хай горять магнати!

Хай квітом квітнуть бідняки!165