Співробітництво Шевченка з петрашевцями та іншими революційними течіями перервано арештом та засланням

У середині 40-х рр. ХІХ ст. Т. Г. Шевченко заслужено посідав визначне місце в загальноросійському революційному русі. Він активно співробітничав з петрашевцями, виношуючи плани організації народних селянських повстань у Росії та в Україні. Надзвичайно високо оцінював послідовну революційну спрямованість усієї творчості й діяльності Михайло Васильович Петрашевський.

З роками набирав небаченої сили вплив його могутньої поезії на уми та дії революційно налаштованих шарів вітчизняного суспільства.

«Поэзия Шевченко, начиная с 40-х годов, оказывала заметное воздействие на развитие русского освободительного движения. Преданность народу подсказывала поэту правильную постановку важнейших проблем современности…

Арест Шевченко в 1847 году и последующее многолетнее заключение поэта были тяжелейшим ударом не только для украинского революционного движения, но и для всего освободительного движения России, для всех славянских народов… Это была поистинно чудовищная кара. Бдительное начальство, памятуя указание Николая I о запрещении ссыльному поэту писать и рисовать, неусыпно следило за подневольным певцом, «готовясь выстрелить по первому стиху и в крепости поднять военную тревогу», как прекрасно сказал А. Н. Майков». Шевченка любили й шанували всі справжні митці. Практично, думається й теоретично, їх не можливо навести в нашій розповіді про найбільш шанованого в світі сина українського народу. Зворушливо й душевно висловив свою любов до українського поета Корній Іванович Чуковський – відомий письменник і літературознавець, прискіпливий фахівець з питань перекладу.

«Никогда, – відкриває своє серце Корній Іванович, – я не мог без слёз читать шевченковскую

Ой люлі, люлі, моя дитино,

Вдень і вночі.

Підеш, мій сину, по Україні,

Нас кленучи.

Сину мій, сину! Не клени тата,

Не пом’яни!

Мене, прокляту: я твоя мати,

Мене клени!

Это с детства так. Сейчас для какой-то цитаты развернул Шевченка – открылась эта стихота, и глаза сами собой мокреют»198.