Навіщо шеф-редактору «Критики» Маланюк

Друкується «Критик» у Києві, однак про його дійсний, так би мовити, «статус» дізнаємось на останніх сторінках, де подані далеко не менш суттєві «додаткові відомості»: «Критика» співпрацює з Українським науковим інститутом Гарвардського університету, а її головним редактором є професор цього заокеанського учбового закладу Григорій Грабович. Нещодавно Г. Грабович виступив із статтєю: «Шевченко у критиці Євгена Маланюка». Цікаво, що для розповіді про найвеличнішого в історії українця – Тараса Григоровича Шевченка – обрано «об’єктивну особу», або навіть «надоб’єктивну особу», звертаючись до якої у 20-ті роки минулого століття Володимир Сосюра писав: «Шановний пане Маланюче, ми ще зустрінемось в бою!» – Як бачимо, зустрілися й нині.

Ми не прагнемо воювати з професором Григорієм Грабовичем. До того ж нашу увагу привернула варіація назви статті, що міститься на обкладинці «Критики» – «Націоналізований Шевченко».

Разом із цим не зовсім зрозуміло, чому для об’єкта дослідження творчості Шевченка обрано твір Маланюка, який все своє життя перебував у найближчому обозі загальновідомого метра українських націоналістів Д. Донцова.

Заокеанський професор, бодай не повністю, прагне усвідомити знакове місце Шевченка в громадсько-політичному розвитку України за його життя та після відходу поетареволюціонера у вічність. У той самий час гарвардський професор назагал погоджується із тим, що, «як це переконливо насвітлює Драгоманов, – кожен новоз’явлений соціяльний чи політичний напрямок ґрунтував свою легітимність на вірності Поетові або ж, частіше, на реінтерпретації його на власний ідеологічний лад».