Показова «шляхетність» Вассияна у ставленні до «простонародного» Шевченка

«Благородна душа» націоналістичного повчальника не може змиритися з виразами поваги й пошани рядових українців до Тараса Шевченка.

«Шевченко служив усім і всяким способом: він апостолує, демонструє, грозить ворогам, розраджує своїх – суцільно він поставлений на сторожі боронити чистоту його образу національного пророка і заслужений спокій в пантеоні «великих предків». Однак, – продовжує Вассиян, – там, де втрачено почуття достойності, сорому й такту, насилуються й найбільші імена героїв до пересічних функцій, а іменем країни називають спортовий клуб і преспокійно десятки літ виставляють його на шикани й хамські жарти вуличного босяцтва, що товчеться по спортових грищах. Але цей рух нескромності не випадковий, – робить висновок теоретик ОУН, – він відповідь на почуття меншовартості – що менше певності в собі, то сильнішою треба зовнішнього жесту, тому сягається по найбільше: назву рідної землі. Класичний приклад, як індивідуальність національного пророка зводиться до рівня пересічності й шаблону – це Шевченко».