Поетична майстерність Шевченка

Але погляньмо хоча б на початок іншого шевченківського твору, його «Музи»:

А ти, пречистая, святая,

Ти, сестро Феба молодая!

Мене ти в пелену взяла

І геть у поле однесла.

І на могилі, серед поля,

Як тую волю на роздоллі,

Туманом сивим сповила,

І чари діяла…

Не можна не погодитись, що тут нема й сліду народної пісні, що ці рядки нагадують, скоріш усього, чіткі ямби гаряче любленого Шевченком Пушкіна.

Шевченко – поет народний у тому розумінні, в якому народними ми називаємо Пушкіна і Некрасова.