Нестримна гаряча любов Тараса Григоровича до дітей

На великдень, на соломі

Против сонця, діти

Грались собі крашанками

Та й стали хвалитись

Обновами. Тому к святкам

З лиштвою пошили

Сорочечку. А тій стьожку,

Тій стрічку купили.

Кому шапочку смушеву,

Чобітки шкапові,

Кому свитку. Одна тілько

Сидить без обнови

Сиріточка, рученята

Сховавши в рукава.

– Мені мати купувала.

– Мені батько справив.

– А мені хрещена мати

Лиштву вишивала.

– А я в попа обідала, —

Сирітка сказала.

Ви неначе підслухали биття люблячого ніжного серця, неначе бачите батьківський погляд, звернений до милішого, що тільки має людина, – до дітей. До речі, і діти любили нашого поета, і він напівжартома говорив: «Той, ще не зовсім поганий чоловік, кого діти люблять».