«У Вільні, городі преславнім…»

Про життя Тараса Григоровича в незабутній Литві не так багато матеріалів. Між тим, вони суттєво допомагають уточнити шлях Шевченка до вершин мистецтва. Адже перед тим, як стати учнем знаменитого К. П. Брюллова, юний Тарас пройшов школу видатного литовського майстра Йонаса Рустемаса337. Навряд чи можна заперечити, що саме навчання у Вільно допомогло Шевченкові зробити потрібний впевнений крок до Петербурзької академії мистецтв. Між тим, про це чомусь майже не пишуть.

Не можна не відзначити й того, що перебування у волелюбному краї опалило Тараса Григоровича загравою революційних повстань, які могутніми хвилями раз у раз прокочувалися європейськими теренами в Шевченківську добу. Воно збагатило Шевченка й глибокими особистими переживаннями. Саме про цей – хронологічно короткий, але важливий етап у недовгому житті великого українця йдеться у художньо-документальному диптиху, названому за шевченківським твором: «У Вільні, городі преславнім». Він складається з повісті російського автора Георгія Метельського «Провесінь над Вілією» та художньо-документального есе українського дослідника й поета Анатолія Непокупного «Балтійські зорі Тараса».

Коли йдеться про людину – непересічного творця, чи не найбільш показовим і важливим є питання: коли й чому в своїй творчості він повертається до тієї або іншої події у власному житті. Після того як минуло майже десятиліття з часу приїзду й перебування у Вільно, в далекому Кос-Аралі «державний ворог», засланий у далекі степи, що тоді йменувалися «киргизькими», рядовий солдат Шевченко згадав про знаменні події в Литві.