Мета Донцова – отворити роль Шевченка в історії й розвитку України

Закінчимо на цьому цитувати підставові «непересічні» думки головного натхненника сьогоднішніх «інтегральщиків».

Говорячи про численні видання, в яких переконливо з’ясовувалися кричущі невідповідності між правдою історії та настільки широкомовними, настільки й безпідставними заклинаннями її фальсифікаторів, – Донцов галасує: «Ідеї традиційної, воюючої України мають бути ще більш ширені. Цією думкою кермувався я, годячись на ласкаву пропозицію приятелів і однодумців, перевидати «Дух нашої давнини»»236.

Неспроможність ворожих Шевченку – по душі й серцю намагань політиканствуючих літераторів – очорнити перед українським народом світлий образ Шевченка, його невпинно зростаючі популярність і авторитет в народі, поширення вагомих наукових праць, що правдиво відтворюють велике значення творчості поета в суспільному розвитку України й Росії, так само, як і цілковита неспроможність тих, хто намагався привласнити собі його невмирущий геній, переконливо довели марність та нездатність намагань підірвати Шевченків образ поета-революціонера, у творчості й діяннях якого яскраво відбилися найзаповітніші прагнення народу, що його породив, його улюбленої батьківщини – України, яка прагнула соціального та національного визволення, докладала всіх зусиль, щоб навіки-вічні скинути експлуататорське ярмо російського царизму та австро-угорського монархізму, здобути волю – вільне соціальне й національне майбуття й завоювала його в союзі та при допомозі – передусім російського та всіх інших трудящих братніх народів нашої спільної вітчизни.