Сподівання молодого українського майстра живопису

Щодо самого живописця, то ще 7 травня 1844 р. Т. Г. Шевченко писав землякові, видатному вченому, засновникові вітчизняної славістики, О. М. Бодянському про свій первісний задум: «Ще ось що, чи я вам розказував, що я хочу рисовать нашу Украйну, коли не розказував, то слухайте. Я її нарисую в трьох книгах393, в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, в другій теперішній людський бит, а в третій історію. Три естампи уже готові – Печерська, Київська криниця, Судна рада в селі і Дари Богданові й українському народові. У тім місяці пришлю в Москву з білетами на подписку. В год буде виходити 10-ть картин. На види і на людський бит тексти буду сам писать або Куліша проситиму, а на історію потурбуйтесь, будьте ласкаві, ви писати три листочки в год»394.

Визнаний майстер офорта серйозно, гаряче й відповідально готуючись до роботи, діяльно брався за неї. Її зміст, природно, уточнювався. 29 червня 1844 р. Шевченко писав Бодянському: «Я рисую тепер Україну – і для історії прошу вашої помоги, я, здається, тойді вам розказував, як я думаю це зробить. Бачите, ось як. Нарисую види, які єсть на Україні, чи то історією, чи красотою прикметні, вдруге – як теперішній народ живе, втретє – як він жив і що виробляв; із теперішнього биту посилаю вам одну картину для штампа, а ще три будуть готові в августі, а в год будуть виходить 10-ть з текстом, а текст исторический будете ви компоновать, бо треба, бачте, по-нашому або так, як єсть в літописях. А ви як що-небудь начитаєте таке, що можна нарисовать, то зараз мені і розкажіть, а я й нарисую. Будкова і Стороженка я теж оцим турбую, а Грабовський буде мені польські штуки видавать, а Куліш буде компоновать текст для народного теперішнього биту, так отакуто я замісив лемішку, якби тільки добрі люди помогли домісить, а потім і виїсти. Будьте здорові, пишіть швидче, бо лаятиму»395.