АВТОБІОГРАФІЯ

У п’ятому томі Зібрання творів Т. Г. Шевченка надруковані два тексти його автобіографії. Вони супроводжуються поясненнями редакторів тому:

«Автобіографія Т. Г. Шевченка відома в двох редакціях: перша – в автографі, друга – надрукована в журналі «Народное чтение» (1860, № 2) під заголовком «Письмо Т. Гр. Шевченка к редактору «Народного чтения».

Текст автобіографії записаний в саморобному зошиті з восьми сторінок, незакінчений, без назви.

Вперше надруковано в журналі «Киевская старина» (1885. № 11. С. 431 – 435) під заголовком «Автобіографія Т. Гр. Шевченка, писанная для «Народного чтения» (публікація П. Куліша).

Друкуючи автобіографію, П. Куліш писав у примітці:

«В своё время издатель «Народного чтения» обратился к Т. Гр. Шевченко с просьбой написать свою биографию для журнала, им издаваемого. Не будучи в состоянии написать её так, как хотелось бы, он обратился за помощью ко мне и отдал мне свою рукопись. Я написал от его имени то, что напечатано, по его одобрении, в «Народном чтении», а неоконченная автобиография поэта лежала в моих бумагах, забытая мною, до 1885 года» (Киевская старина. – 1881. № 11. С. 231).

Написання і публікація автобіографії пов’язані зі справою звільнення з кріпацтва родичів поета, яку порушив комітет Літературного фонду незабаром після повернення Шевченка до Петербурга влітку 1859 р. Оскільки поміщик В. Е. Фльорковський не погоджувався дати волю родичам Шевченка, було вирішено привернути до цього увагу громадськості, опублікувавши автобіографічний лист поета. Однак значення автобіографії виходить за межі конкретного практичного завдання. Це публіцистичний твір антикріпосницького змісту.

Автобіографія вперше введена до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 86 – 87; до зібрання творів – у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів у 10 т. – К., 1951. – Т. 5. – С. 187 – 189249.

ПИСЬМО Т. ГР. ШЕВЧЕНКА К РЕДАКТОРУ «НАРОДНОГО ЧТЕНИЯ»

Датується за першодруком: 18 лютого 1860 р. С. – Петербург.

Текст, відредагований, доповнений і пристосований до підцензурного друку П. О. Кулішем, авторизований Шевченком. Поет двічі називає журнальний текст автобіографії своїм: у листі до В. Г. Шевченка від 27 квітня 1860 р. – «Чи получив ти сьогодні другу книжку «Народного чтения»? Там єсть моє письмо до редактора. Воно вже перетлумачене в польських газетах. Прислухайся, що польські пани і полупанки на се письмо казатимуть» – та у листі до В. Е. Фльорковського250 від 27 листопада 1860 р., надрукованому також у журналі «Народное чтение» (1860. № 5…) – «О письме моём редактору журнала «Народное чтение» и о наших народностях я вашего мнения не оспариваю…»

Редагуючи «Автобіографію», П. О. Куліш вилучив з неї все, що могло видатись неприйнятним з погляду цензури (згадки про арешт і заслання «без суда и следствия», про цензурні утиски), зосередивши увагу на долі талановитого юнака до його викупу з кріпацтва та наголосивши на тяжкій долі його родичів-кріпаків.

Відразу ж після першої публікації «Письмо Т. Гр. Шевченка…» було передруковане в багатьох виданнях, перекладене польською та німецькою мовами, майже повністю наведене в рецензії М. О. Добролюбова на «Кобзар» 1860 р. (Современник. – 1860. – № 3…), уміщене в «Кобзаре» Шевченка в перекладі російських поетів за редакцією М. Гербеля (1860 р.)251.