Гігант російської поезії впливав на становлення українського генія

Шевченко знав і шанував Пушкіна, який, буваючи в Україні, безпосередньо відчував особливості й потреби її життя перших десятиліть ХІХ століття, цікавився її минулим. Звернемося нині знову до українського поета М. Т. Рильського. Це потрібне тому, що видатний український поет-дослідник саме через власну небуденну поетичну творчість і непересічне дослідницьке вміння глибоко проникав у саме серце поетичної сили й поривань його великих і геніальних попередників. «Свого часу, – зазначає Максим Тадейович Рильський, – українські націоналісти безсоромно твердили, ніби Пушкін – поет тільки для росіян, ніби він мало цікавий для європейців, перед якими ці панове били лобами об землю, а для українців, – то й просто «протипоказаний», що автор «Полтави» не мав нібито ніякого інтересу до України…» Треба сказати, що й Шевченка – часом при зовнішньому пієтеті, а часом і не маскуючись – не дуже-то полюбляли… усіляки запроданці, накидаючи йому вузькість, провінціальність, брак «європейської культури» і таке інше. А коли, скажімо, суб’єкти типу Микити Шаповала і підносили Шевченка, то саме за ту якість, якої в нього не було, а зате було її вище голови у тих шаповалів та петлюр.