Народна пісня про народного поета

В одній з народних пісень цікаво подаються думки щодо визволення улюбленого народного поета:

Чом не шумиш, луже,

Зелений байраче,

Ой, чом не тікаєш,

Шевченку Тарасе?

За тобою женуться

Вороженьки злії,

Вороженьки злії —

Солдати лихії.

Хочуть вони тебе

Та в полон забрати,

У полон забрати,

Приділить в солдати!

Ой, тікав Шевченко

Битими шляхами,

А за ним солдати

З гострими штиками.

Спіймали Шевченка,

До Сибіру гонять;

А їх вон відгонять.

«Ой, не плачте люди,

Ридом не ридайте,

Та беріте зброю,

Та мене спасайте».

Ой, узяли зброю,

Солдатів побили,

Солдатів побили,

Шевченка пустили»78.

Народ – багатовіковий носій та захисник ідей соціального й національного визволення, незважаючи на тяжкі випробування, неухильно здійснював свою виплекану історичну місію. Він висував з свого власного соціального середовища пророків та лідерів, які стають прапором та керівниками боротьби за соціальне й національне визволення, об’єднання докупи своїх одвічних земель. У віками поневоленій Україні в середині ХІХ століття його найяскравішим і найталановитішим лідером і всевидячим пророком став Тарас Григорович Шевченко.

Це був складний, – ззовні суперечливий, але життєво важливий – історичний період розвитку Росії. Його кінцевий кріпосницький період збігся з останніми роками життя й діяльності Шевченка. Його значимість привертала увагу класиків наукового соціалізму.

Щоб осягнути й оцінити справжню велич народного поета-революціонера, потрібно зрозуміти, в яку епоху звучало його полум’яне слово.