«Кобзар» 1840 року вперше в світовій літературі змальовує правдиві постаті з народу

Треба сказати, що сам Франко наполегливо працював як шевченкознавець у цьому напрямі, прагнучи видобути з першоджерел нові факти з життєпису поета і разом з тим визначити їх реальний, предметний зв’язок з творчістю Кобзаря, її психологічними основами. У 1891 році, з нагоди 50-ліття з часу появи видання «Кобзаря» 1840 року, Франко звернув увагу на той факт, що до того в жодній літературі не було таких живих, правдивих постатей з народу, і що почали вони з’являтися здебільшого з другої половини 1840-х років, особливо в російському письменстві.

Унікальний зміст творів, що увійшли до «Кобзаря» 1840 року, їх глибоконародний характер Франко пояснює багатьма причинами, і серед них походженням автора, маючи на увазі не чисто формальний момент, а внутрішній, природний зв’язок з народом, органічну залежність від його традицій.

Мужик, зазначав Франко, заявив про себе в літературі і як об’єкт зображення, і як автор-митець, творець безсмертних образів. Автору не доводилось перевтілюватись, бо ж він, розповідаючи про своїх героїв, мовив водночас і про себе, про свою долю.