Розвиток та особливості українського романтизму в творчості Шевченка

На час виходу першого «Кобзаря» Шевченка український романтизм мав за собою майже два десятиліття, перейшовши етап збирання й публікування фольклору, розгорнувши перекладання поезій авторів-романтиків: польських (А. Міцкевича, Р. Суходольського, С. Гощинського, С. Вітвицького, А. Е. Одинця), російських (О. С. Пушкіна, В. Жуковського, І. Козлова), чеських та словацьких (В. Ганду та Й. Лінду, Ф. Л. Челаковського, Я. Коллара та ін.), німецьких (Уланда, Ф. Матіссона, А. Ю. Кернера, А. Г. Еленшлегера), окремих ліричних поезій В. Шекспіра, Дж. Г. Байрона та ін. Оригінальний доробок українських поетів-романтиків був уже настільки помітним, що надавався до виокремлення в ньому чотирьох тематично-стильових течій – фольклорно-міфологічної, психологічно-особистісної, фольклорно-історичної й громадянської (класификація і стисла характеристика кожної з них запропонована Михайлом Яценком).