Про що не знали Іван Айвазовський та Архип Куїнджі

Є і нічний краєвид. Диск місяця, що сходить, запалив на воді тремтливу світлову доріжку від обрію до берега. На пишній темній косі – якір та лопоухий пес. Ще видніються повиті темрявою кораблі та острівець височезного очерету, що шелестить на вітрі, і хмари, які вкрили небо. Світлові ефекти у акварелях Шевченка ілюзорні, певною мірою їх допомагає створювати сам собою матеріал і техніка: художник малює на тонованому папері, застосовуючи білила. Та справа не тільки в цьому. Враження засліплюючого світла та блиску майстер створює завдяки найтоншому відчуттю тональних кольорових співвідношень. Іван Айвазовський, а слідом за ним Архип Куїнджі будуть вражати й інтригувати глядачів своїми місячними ночами, не знаючи про те, що Шевченко раніше вирішив аналогічне завдання, йдучи своїм шляхом.

У квітні 1849 року ремонтується шхуна «Константин». Ось вона лежить біля берега на лівому борті, наче без сну завалилася. На першому плані постать людини, що також лежить. Шевченко полюбляє не лише контрасти573, а й паралелі. Близько того часу Бутаков подав рапорт з проханням залишити при ньому у Оренбурзі по завершенню експедиції Вернера574 і Шевченка для доробки описів, карт і видів Аральського моря. Дозвіл був даний з тим, щоб обидва вони «по закінченню потреби» були повернені до Раїмської фортеці.