Шевченко у найважчих переходах до Раїму і в самій фортеці

За Уральським укріпленням було ще три переходи. Ночували біля озер та поблизу гнилої річки Джалоли. Звідси починалася найважча частина путі – треба було подолати пустелю Каракуми. Шрейбер хвилювався, очікуючи згубної спеки, але ж пустеля, перетнута одноманітними пологими барханами, зустріла прохолодою. Аж, нарешті, з’явилася блакитно-сіра смуга, що в міру наближення дедалі синішала. Море Аральське. Йшли до нього ночами.

Місцевий гарнізон фортеці Раїм вийшов назустріч новоприбулим. В пустині стоїть дивна кам’яна споруда висотою приблизно зо три людських зрости. З першого погляду вона нагадує роги якогось закопаного у землю величезного звіра. Був це, з’ясовується, монумент у формі півмісяця, поставлений на місці поховання батира на ім’я Раїм. Хто б думав, що пам’ять про нього збереже російська фортеця, збудована минулого 1847 року стараннями генерала від інфантерії Обручова?

Акварелі Шевченка та записки Макшеєва дають уявлення про Раїм та про те, що відбувалося тут протягом шести тижнів до виходу експедиції у плавання Азовським морем. Юрта, в якій жили Шевченко і Макшеєв, була поставлена на пустирі, оточена казармами, такими ж убогими, як і в Уральському форті. Недалеко височів монумент Раїма. Вийшовши за браму, спустившися до води, художник рисував нехитру колодяну корабельню, на якій споруджувалася шхуна «Константин», доставлена у розібраному вигляді. Її шістнадцятиметрова основа, подібна до кістяка якоїсь мари, обшивалась дошками. Нахилившися на бік, стояла на березі інша, меншого розміру, шхуна – «Николай», на якорі трималася третя – «Михаил». Вітрильники Аральської флотилії були названі іменами імператора та його братів.

Зле те вийшло, що найбільший, флагманський корабль, був названий не «Николаем», а «Константином». Тарас Григорович мав плисти на ньому і, вірогідно, втішався тим, що корабель не носить ім’я його особистого ворога. І, звичайно ж, він відчував ні з чим не зрівнянну радість рисувати, ні від кого не ховаючись.