Покарання – помста за захист честі товариша

Ісаєв589 звинувачував Шевченка в тому, що він живе не в казармі, вдягається по-цивільному, порушуючи цим військовий статут. «Хоробрий вояка» Обручов перелякався і своєю чергою надіслав до Петербурга рапорт про провини рядового Шевченка.

Місяць просидів Тарас Григорович під арештом, а двадцять третього травня за наказом генерал-губернатора відправлений до подальшої служби в Орськ під команду притягли до відповідальності як особу, що допустила «послаблення» щодо Шевченка. Перебуваючи в Новопетровському укріпленні, поет не раз згадував Поспєлова в листах. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 139.)

старого знайомого майора Мєшкова, який отримав догану за поблажливість до неблагонадійного рядового. Тут для більшої надійності до нього були приставлені унтерофіцер та єфрейтор, щоб стежити за всіма його діями, а коли помітять щось негаразд або неслухняність, то негайно доводили б про це до відома батальйоного командира. І все ж Тарас Григорович знаходив засоби інколи вирватись з казарми, навідатися до старих знайомих…

Близько трьох місяців просидів Тарас Григорович на орській гауптвахті. Під конвоєм його водили на допити до слідчого, підполковника Чигиря590, якого призначив Обручов. Навіть Дубельт звертався до колишнього художника на «ви», а для Чигиря він був тільки рядовим, який «проштрафився», і якому тільки й можна було казати «ти». Це приниження довелося терпіти. При допитах арештанта його «напутствував» священик гарнізонної церкви. Оскільки з’ясувалося, що Шевченка свого часу не привели до присяги, привели його до церкви під караулом, примусили цілувати Євангеліє і хрест, присягаючи «всесвітнім Богом» в тому, що воліє і мусить вірно служити, «не щадячи живота свого, до останньої краплі крові великому государеві Миколі Павловичу».

Умови життя у Орській фортеці були визнані надто сприятливими для Шевченка, даремно що слідство нічого, крім уже відомого про його «злочини», не могло виявити.

З розпорядження командира Окремого Оренбурзького корпусу Обручова начальнику двадцять третьої піхотної дивізії: «Рядового Тараса Шевченка після звільнення його з-під арешту перевести на службу під суворий нагляд ротного командира до однієї з рот Оренбурзького лінійного батальйону, розташованого у Новопетрівській фортеці, відправивши його туди під наглядом благонадійного унтер-офіцера з таким розрахунком у часі, щоб він міг прибути до Гур’єва-городка до закінчення цього року».