Історичне значення «Кобзаря»

Почнемо розповідь про поетичну творчість Т. Г. Шевченка загальною характеристикою його поезій, що наведена у згаданому вище «Нарисі української літературі», який побачив світ у пам’ятному й щасливому 1945 році: «1840 року в Петербурзі вийшла з друку невеличка книжечка під назвою «Кобзар», що відкрила нову сторінку не тільки в українській літературі, а поклала початок справді глибоко народній, революційно-демократичній літературі всіх слов’янських народів. Автором її був геніальний український поет Тарас Шевченко».

Шевченко – епохальне явище не лише художньої літератури. Своєю революційною діяльністю він виходить далеко за межі літератури, мистецтва, культури. Шевченко – видатний, геніальний поет, прозаїк, драматург, майстер пензля, але, крім того, Шевченко – політична постать в нашій історії, перший революціонер-демократ на Україні і в Росії. У революційних прагненнях він іде далі своїх сучасників-демократів – Бєлінського і Герцена, і тільки пізніше знаходить собі спільників і однодумців в особі Добролюбова і Чернишевського.

Він вийшов з самих глибин народу, найбільш пригнобленої, пригніченої його частини. Не з літератури, не з книжок, не із сторонніх спостережень над життям народної маси пізнав він, що таке кріпацтво.

Мені аж страшно, як згадаю

Оту хатину край села!

У вірші «Якби ви знали, паничі», звідки взяті ці рядки, життя покріпаченого селянства названо «пеклом»:

Я в хаті мучився колись,

Мої там сльози пролились,

Найперші сльози. Я не знаю,

Чи єсть у бога люте зло,

Щоб у тій хаті не жило?..

Досить лише цієї одної автобіографічної поезії, щоб усією душею, усім серцем відчути весь біль поета, який через багато років зі страхом згадував своє дитинство, своє юнацтво…

Разом з паном Енгельгардтом молодий Шевченко виїжджає на довгий час з України.

1831 року Шевченко прибуває у Петербург, де проминули кращі роки його життя. Тут він здобув волю, тут здобув знання, викував свідомість, познайомився з кращими людьми свого часу, написав чимало визначних творів.

Лише кілька років тому придушено декабристський рух. Провідців революційного руху страчено, заслано, але їхні друзі і знайомі лишилися. Декабристів пам’ятають, їх не забули.

Саме місто, із численними пам’ятниками історії, мистецтва, архітектури розширює кругозір юнака…

Сталася неймовірна зміна: кріпак-попихач, власність свого пана, стає вільною людиною, починає вчитися у вищій художній школі Росії – Академії мистецтв, під керівництвом великого Брюллова.

Шевченко весь віддається науці, наполегливо працює над собою й у вільні хвилини пише українські вірші. Ще навчаючись у сільського дяка, він списував у саморобну, мережану власними візерунками книжечку, твори Сковороди, українські колядки. Можливо, «кропав»329 він туди і свої власні вірші, які до нас не дійшли.