Тарас Шевченко на прийомах у Гребінки

«Кроме положенных еженедельных артистически-литературных, великосветски-литературных и просто литературных вечеров, литераторы иногда сходились друг у друга и делали вечера. Самым гостеприимным из литераторов того времени был Е. Гребёнка, постоянно сзывавший к себе своих литературных приятелей при получении из Малороссии сала, варенья или наливок. Гребёнка в то время ещё не был женат…

В этот раз у Гребёнки сошлось многочисленное общество и, между прочим Шевченко, который начинал уже пользоваться большою популярностью между своими соотечественниками…

После ужина все оживились ещё более. Гребёнка начал напевать малороссийские песни, а Шевченко подплясывал под свои родные звуки»363.

Коментуючи спогади І. І. Панаєва про цей вечір, редактори повідомляють: «Описанный вечер, на котором Панаев впервые встретился с Шевченко, упомянут им в фельетоне «Петербургская жизнь» – «Современник», 1861, № 3, отдел «Современное обозрение», с. 154»364.

З ним Шевченко міг зустрічатися на останніх двох. Про одну з таких зустрічей розповідає Струговщиков у спогадах про Глінку. На організованому ним вечорі 27 квітня 1840 р. серед багатьох письменників і художників були також Шевченко і Бєлінський.

Але близько вони не зійшлися. Думаємо, що цьому зокрема завадила й особиста вдача Бєлінського, характер відомого критика. Сучасники в один голос свідчать, що Бєлінський неохоче йшов у товариство, почував себе серед малознайомих скуто, був нерішучим, інколи ніяковів.

Шевченко ж на початку своєї літературної діяльності не міг, звичайно, зважитися на те, щоб самому піти на зближення з прославленим критиком.

О. Струговщиков редагував «Художественную газету» і, природно, підтримував тісні зв’язки з Академією мистецтв, з видатними її представниками, зокрема з Брюлловим. Мабуть, через останнього він і зблизився з Шевченком365. Так, у щоденнику Маркевича366 імена Шевченка й Струговщикова часто зустрічаються поруч.

Ці факти заслуговують на особливу увагу тому, що Струговщиков підтримував дружні стосунки з Бєлінським, був співробітником «Отечественных записок». Він міг ділитися з Бєлінським і своїми думками про автора «Кобзаря», міг бути й ініціатором у надрукуванні рецензіі на «Кобзаря» в «Отечественных записках».