Добролюбов розкриває народний характер творчості поета

Невелика за обсягом рецензія М. Добролюбова на «Кобзар» 1860 року цікава тим, що висувала ряд актуальних для свого часу і згодом питань щодо народності творчості Шевченка. Критик, наприклад, звертає увагу на біографію Шевченка, його походження, життєвий шлях. Звичайно, не все міг сказати тоді Добролюбов про особисту долю українського поета, що кількома роками раніше повернувся з тяжкої царської солдатчини.

Аналізуючи життєвий шлях українського поета, критик наголошував на тому, що Шевченко вийшов з народу, багатьма кревними узами був пов’язаний з ним. Викладаючи основний зміст «Кобзаря», він пропонував читачам звернути, зокрема, увагу на поеми «Катерина», «Гайдамаки», «Наймичка» (зауважимо, що сатиричні й політичні поеми й поезії Шевченка тоді не могли бути надрукованими).

У «Катерині» і в «Гайдамаках» Добролюбов відзначив відображення не тільки національних рис побуту українського народу в дусі фольклорно-етнографічних традицій, а передусім самий підхід поета до осмислення і показу народного життя, витоків народних характерів.

У «Гайдамаках» Добролюбов підкреслює соціально-визвольну спрямованість, роль народних мас в історичних подіях. Критик підкреслював одну з головних ідей «Гайдамаків» – заклик поета не занедбувати історичний досвід народу, адже він актуальний і для сучасності. Отже, М. Добролюбов засвідчив, що народність Шевченка визначається не тільки життєвим досвідом поета, його глибоким знанням народного життя, народністю мови, а й, і це найприкметніше, відображенням дум і прагнень народу, його волі до боротьби. Свою думку Добролюбову доводилось висловлювати в дуже складних умовах, зважаючи на «недремне око» царської цензури. А втім, тогочасний читач навчився читати і те, що було сховано між рядками.

У підсумку Добролюбов відзначив: «він (Шевченко. – М. Б.) поет цілком народний, такий, якого ми не можемо вказати у себе…»

У цьому руслі свою думку про Шевченка висловлювали й інші російські революціонери-демократи, насамперед М. Чернишевський, О. Герцен, М. Некрасов, О. Плещеєв, М. Михайлов.