Початок і наслідки боротьби Київської Русі й Московської держави з Заходом

Але з того часу як, за причиною попереду релігійною, а потім соціальною, Київська Русь начала боротьбу з Польщею, роля централізатора Русі перейшла од Києва, Вільна, Луцька, Варшави до Москви і історія так пішла, що увесь край, де жив і тепер живе малоруський народ, не тільки не мав собі самостійності і центру, але навіть і забрав собі укупу тільки через централізаторський процес Московського царства, а особливо Петербурзької імперії – та ще й не зовсім, бо Галичина одійшла у другу державу, а значить, і у другі соціальні і культурні обставини. Надармо ми хотіли б одшукати для малоруського народу що-небудь похоже на права історичні, на Rechtscontinuitat корони св[ятого] Стефана, св[ятого] Вацлава і т. д., про що так дбають у Австрії. Ми бачимо, що, напр., Харківщина з Курщиною та Воронежщиною завсігди були землями Московського государства. Чернігівщина, оддана своїми князями Московському государству, була у йому до 1610 р., і нівідкіля не видно, щоб вона тим була недовольна з національного погляду. Тою ж дорогою йшла у XVI в. з Глинськими і Дм. Вишневецьким наповнявшася тогді людом земля Лубенсько-Полтавська. Так званий «смутний час» у Московській державі одірвав Лівобережну Україну від Москви, але не надовго. Уже сам Петро Сагайдачний, котрий ходив війною і на Москву, був готовий піти тією дорогою, що пішов опісля Хмельницький. Цей послідній обернувся до Москви, як до землі руської і православної, і хотів привернути до неї увесь руський люд, аж до Любліна і до Карпатів. Якби те удалось, то може б, Мала Русь (котра, замітим, назвала себе ще у XIV в. Малою, як думаємо, з поводу переходу митрополита Петра у Владимир і Москву) – може, Мала Русь уся і получила б що-небудь похоже на історичне право і мала б силу більш задержати свою політичну і національну індивідуальність. Але сталося не так і сталося не тілько через «хитрість сусідів» – бо в історії завжди причини осередні мають більше сили, ніж причини побічні, – сталося так, що тільки те, що тепер зветься Чернігівською та Полтавською губернією з Києвом та Запорожжя, осталось у союзі з Московським государством під назвиськом Мала Русь, або Гетьманщина.