Природний потяг галичан до мови й культури великої України

Чи ж не «Енеїда» Котляревського і не «Украинские песни» Максимовича оживили ваших Шашкевича, Головацького, Устиновича і ін.? Чи ж не видно впливу Шевченка, Костомарова, Куліша, «Основи» не тільки в «Вечерницях», «Меті» і ін., але й на «Слові» 1861 – 1864 рр.? Чи ж одинокий ваш талановитий поет і белетрист, якого може читати Росія, Федькович (від перших літ) не йшов у кращих своїх творах просто тою самою дорогою, що й українські письменники? Та гляньте на вашого «Друга»! Чи ж мало місця займають там переробки з Стороженка, Костомарова, а в критичних статтях – і виписки (не без перекручувань) із многогрішного Українця, якого недавно «Слово» шанувало іменем бакунінсько-польського агента в Києві? Додам, що крім того, найбільше запозик зробив «Друг» із журналу, що найсимпатичніше відноситься до українофільства, котрий і тепер найбільше розповсюджений журнал в Росії, – із «Вестника Европы».

Ніхто ніколи не думав намовляти галичан до того, щоб вони виключно годувалися лише українською літературою. Найкрайніші українофіли багато разів заявляли усно і письменно, що нехай уже галичани пишуть просто по-«русски», як «Вестник Европы» або «Московские ведомости», тілько не по-«рутенськи», як «Слово». Тим більше врадується кожний українець, бачучи, що представники дійсної руської літератури Гоголь, Тургенєв, Костомаров, Бєлінський, Пипін і ін. починають безпосередньо доходити до Галичини. Особливо втішиться тим здоровомислячий українофіл. Мабуть, ми всі, російські українофіли, перейшли ту школу – вивчились напам’ять Гоголя, Тургенєва, прочитали з захватом Бєлінського, Костомарова і не лише не перестали бути українофілами, вкріпилися в своїм українофільстві, а інші дійшли й до Шевченка, від Тургенєва і Некрасова (є в нас і такі, що прийшли від Руссо і Віктора Гюго!). Те саме буде зі щирішими і догадливішими із вас. Перейшовши, як належиться, нашу великоруську літературу, вони непримінно дійдуть до хлопоманії, а хлопоманія на малоруськім ґрунті – се і єсть українофільство.