Шевченко прагне працювати в Київському університеті

Енергійного й працьовитого юнака не задовольняла праця лише у не зовсім розрахованій на активне громадсько-політичне життя установі. Він волів дістатися до молоді на батьківщину, познайомити її зі своєю волелюбною творчістю й виплеканими думками про майбутнє українського народу.

27 листопада 1846 р. датоване його прохання попечителю Київського учбового округу про призначення вчителем малювання Київського університету: «Окончив курс учения в императорской Академии художеств в классе профессора истории Карла Брюллова и посвятив себя преимущественно изучению старины нашего отечества, – писав Тарас Григорович, – я бы желал употребить приобретённые мною в искусстве сведения на образование в оном молодых людей по тем самым началам, какие я усвоил себе под руководством знаменитого моего учителя, а потому осмеливаюсь покорнейше просить в(аше) п(ревосходительст)во определить меня на открывшуюся вакансию учителем рисования в университете Св. Владимира, где я, кроме преподавания живописи, обязываюсь исполнять безвозмездно все поручения начальства по части литографирования в состоящем при университете литографическом заведении»320.

Подібного змісту заява 10 грудня була надіслана й київському генерал-губернатору: «Окончив воспитание в С. – Петербургской Академии художеств, в которой я был одним из первых учеников профессора Карла Брюллова, я по прибытию в Киев принял на себя сотрудничество в Киевской Археографической Комиссии, поручения которой я исполняю в течение года.

Ныне, по случаю открытия вакансии учителя живописи в Киевском университете, я вступил с прошением к г. попечителю Киев(ского) учеб(ного) округа об определении меня на эту должность; но как с тем вместе я желаю остаться сотрудником Археографической Комиссии, то дабы со стороны ея не могло встретиться препятствия, и по состоянию Комиссии под высоким начальством вашего в(ысоко)п(ревосходительст)ва, имею честь всепокорнейше испрашивать вашего благосклонного разрешения и содействия к определению меня на вакансию учителя рисования в университете Св. Владимира»321. Нестримна активність Шевченкова суперечила розміреному існуванню малоцікавих до суспільного життя архівістів. Вочевидь, вона могла певною мірою турбувати й владу. Так чи інакше, але в перший день весни 1847 р. діяльний працівник Комісії Шевченко був звільнений: «1847 г., марта 1 дня, Временная Комиссия для разбора древних актов, имея в виду, что сотрудник Комиссии Шевченко без всякого согласия Комиссии отлучился из Киева и по Комиссии не занимается, определила: исключить его из состава Комиссии, с прекращением производившегося ему жалованья по 12 рубл. 50 коп. серебр. в месяц»322.

Водночас незаперечна висока кваліфікація одного з найталановитіших випускників мистецької Академії вплинула на рішення щодо надання Шевченкові бажаної ним університетської посади. Про це свідчить подання генерал-губернатора міністрові народної освіти С. Уварову, надіслане 21 грудня 1846 р.: «Имею честь препроводить на благоусмотрение вашего сиятельства поданную ко мне просьбу художника С. – Петербургской Академии художеств, воспитанника профессора Брюллова Тараса Шевченка об определении его на вакансию учителя рисования в университете Св. Владимира…»323 Це було підтверджене поданням департаменту народної освіти, надісланим попечителю Київського учбового округу 9 січня 1847 р.: «Департамент народного просвещения по приказанию министра имеет честь препроводить… доставленное…

киевским военным, подольским и волынским генерал-губернатором прошение художника Тараса Шевченко об определении его учителеми рисования при университете Св. Владимира»324.

Отримавши листа попечителя Київського учбового округу325, 21 лютого міністр народної освіти затятий реакціонер Уваров відповідав: «Рассмотрев представления… от 10 истекшего генваря о кандидатах на должность учителя рисования при университете Св. Владимира, я представляю Вам сделать распоряжение об определении исправляющим эту должность неклассного художника Шевченко в виде опыта на один год, для удостоверения в его способностях, если по истребованию документов из Академии художеств и по сношению с киевским военным, подольским и волынским генерал-губернатором, по состоянию Шевченко при Киевской Археографической Комиссии не встретится к тому препятствия. По истечении означенного срока от вашего усмотрения будет зависеть окончательное утверждение Шевченко в учительской должности, или замена его другим, способнейшим»326.

1 березня Шевченко був звільнений зі складу Тимчасової комісії для розбору давніх актів у Києві327. А 15 березня міністр нарешті повідомив про остаточне відхилення кандидатури іншого претендента та про те, що «в должность учителя назначен художник Шевченко»328.

Та невдовзі ситуація кардинально змінилася. Шевченко назавжди був позбавлений надій працювати в Київському університеті. Це засвідчив лист попечителя Київської учбової округи про розкриття Кирило-Мефодіївського товариства.