Початки «громадянської весни» в Європі

Та й узагалі в цілій Західній Європі йшов тоді великий поступовий рух. Французька романтична школа від радикалізму чисто естетичного переходила до радикалізму політичного (Віктор Гюго) та релігійного (Ляменне); побіч романтиків, хоч під їх впливом, поставали нові напрямки. Жорж Занд уже почала гарячим словом проповідь рівності та свободи жіноцтва; вона ж і многочитаний Ежен Сю… були найвидатнішими представниками сенсімонізму у французькій літературі. А рівночасно вже Бальзак, і перед ним Стендаль, клали підвалини нової, реалістичної школи. Такий самий поворот до реалізму та до порушування суспільних питань у літературі доконували в Англії Діккенс («Різдвяні повісті») і Теккерей, у Німеччині Ауербах, не згадуючи вже про Генріха Гейне, який одночасно з Шевченковим «Сном» своєю поемою «Deutschland, ein Winterm?rchen», формою та напрямом багато в чім подібною до Шевченкового «Сну», сильно та дотепно вдарив на передрухлявий політичний лад Німеччини.

Твори тих європейських письменників, а особливо Жорж Занда, Бальзака, Сю, Діккенса, перекладалися та читалися многими в Росії і мусили показати також немалий вплив.

Та не тільки в надобній літературі, але також у філософії та інших науках із початком сорокових років завважуємо загальне змагання до реалізму, до опирання загальних висновків на фактах, на досвіді, на статистиці. Рівнобіжно зі зростом реалізму в штуці й науці іде зріст демократизму, республіканізму та соціалізму в питаннях політичних і суспільних.