Стаття П. Куліша: «Чого стоїть Шевченко, яко поет народній»

Стаття П. Куліша, на перший погляд, містить ряд справедливих положень, та вони не визначали змісту та призначення творчості поета. «Тоді, коли була написана ця стаття, – пояснює Бернштейн, – Куліш, звичайно знав про ненадруковані твори поета, які нелегально поширювались у Росії. (Про деякі з них від самого Шевченка.) Але автор статті характеризує творчість Кобзаря так, ніби не існувало ні таких поем гостро соціального змісту, як «Сон» і «Кавказ», чи «Неофіти» і «Марія».

Відповідаючи на порушене питання про те, чого вартий Шевченко «яко поет народній», Куліш не враховує найважливішої ідейної тенденції творчості поета, власне, свідомо ігнорує її. І це не дивно. Класові позиції буржуазного письменника Куліша докорінно відрізнялися від політичних ідеалів Шевченка.

Основу народності Шевченка, її суспільно-етичного змісту Куліш волів бачити в ідеї національно-релігійної спільності українства, у відображенні усталеностей побуту, звичаїв, традиційних спрямувань уснопоетичної творчості. Понад усе зверталася увага на ранні твори Шевченка, окрім поеми «Гайдамаки», до якої Куліш ставився негативно.