У чому не розходились всі ті, хто відгукнувся на вихід «Кобзаря» у світ

Спільною в усіх рецензіях на вихід «Кобзаря» є думка про те, що в літературу прийшов талановитий поет особливої щиросердості й простоти. Навіть журнал «Сын отечества», який найбільш зневажливо відгукувався про українську літературу, зауважував про Шевченка: «У него есть душа, есть чувство, и его русские стихи, вероятно, могли бы прибавить долю хорошего в нашу настоящую русскую поэзию».

«Отечественные записки» вперше звернули увагу на органічний зв’язок творів Шевченка з народною поезією, з народним життям України. В цьому вбачається одна з важливих якостей «Кобзаря». Автор рецензії підкреслює, що навіть формою поетичного вислову Шевченко близький до українського фольклору, бо не прагне до дешевого, пустого оригінальничання, а висловлює думи народу так, як сказав би за себе сам народ. Разом з тим твори поета не ототожнюються з фольклорними зразками. Рецензент тут же застерігає: «А при всём том его стихи оригинальны: это лепет сильной, но поэтической души…»

Заклики «Библиотеки для чтения» і «Северной пчелы» відмовитися від «провинциального наречия» і почати писати російською мовою також продиктовані своєрідним визнанням за Шевченком великого поетичного обдарування. «На каком бы языке он не писал, – он поэт, – читаємо в журналі «Библиотека для чтения». – Он умеет чувствовать и высказать чувство своё ловким стихом: на каждом его произведении лежит печать поэзии, которая идёт прямо к сердцу».

Газета «Северная пчела» не обмежується загальною тезою про високі поетичні якості «Кобзаря». Тут зроблено спробу охарактеризувати основні твори, визначити їх ідейнохудожню специфіку. Найбільше наголошується в рецензії на тому, що поезії Шевченка пройняті щирим ліричним почуттям, овіяні любов’ю до рідного краю. Ці думки підкріплюються аналізом, головним чином, таких творів, як «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина». «Все стихотворения, – підсумовує рецензент, – носят грустный отпечаток болящего сердца, и поэтому несколько однообразны, но поражают своею простотою, грациею и чувством. Если это первые опыты, то мы вправе ожидать весьма многого от таланта г. Шевченки…»

«Маяк» оцінює твори Шевченка ще вище. «Эти стихотворения, – читаємо тут, – принесли бы честь любому имени во всякой литературе… Мы уверены, что не только Украина, но и мать её, великая Россия, примет как детей своих разумных, цветистых деток любезного нашего Кобзаря».