Шевченко – не «нижчий чин» у товаристві офіцерів

З Кос-Аралу Шевченко навідався до Раїму. На обіді у полковника Матвєєва571, який виконував обов’язки коменданта фортеці (того, що добре поставився до Шевченка, коли він був доставлений у Оренбург), Тарас Григорович веселив товариство розповіддю про свою пригоду з командиром Богомоловим572, присутнім у складі гостей. Викликало сміх уже те, що серед росіян він говорив українською мовою. Свою розповідь він почав так: «Послав наш добрий полковник, нехай йому легенько ікнеться, команду мостити гати на тій проклятущій, кому Дар’ї, а кому мачусі. Зібрав наш ротний командир Богомолов команду, призначив старшого і каже: «Ідіть до чортової матері». Я тієї матері ніколи не бачив, ну і примазався до компанії. Треба було рубати очерет, але сокир команда з собою не мала».

Шевченко буцім побіг до Богомола. Зостав його у дим п’яним, не розуміє, що значить «три сокири». Довелося перекласти «Три топора!» Почухав тоді ротний своє брюхо і каже: «Що ж, Тарас Григорович, треба писать требованіє». – «А пишіть». – «А у мене руки трясутся». Став писати, три аркуші ізмарав та пошматував. «А я стояв та й думав, – закінчив свою розповідь Шевченко. – «От розумна голова! Все пише і рве!» Далі узяв четвертий аркуш і надряпав: «Отпустить три топора». Реготали всі, а особливо сам Богомолов. У товаристві офіцерів Тарас Григорович не почував себе «нижчим чином», поводився невимушено, більше того – був душею компанії.