Активне прагнення Шевченка зобразити реалії народного життя на противагу асоціальності романтичної поезії

Підґрунтям українського романтизму був фольклоризм – в іпостасі народної міфології та демонології, зрощених із християнською етикою (у фантастичних баладах і віршових новелах) та народної етики й моралі (у побутових баладах). Хоча народнофантастична основа в українській романтичній поезії 1820 – 1840 років у багатьох випадках тісно перепліталася із зображенням реального народного побуту, – зауважив М. Т. Яценко, – художнє відтворення міфологічного мислення не сприяло соціальноісторичному баченню дійсності, творенню самобутніх характерів. Великою мірою ці епічно-пісенні твори в характерології позначені рисами фольклорної імперсональності та стилізації народних пісень. Виразні риси історичного часу й соціальні реалії конкретної суспільної обстановки з’являються, по суті, тільки в романтичних творах Шевченка»349.