Поетична майстерність Шевченка
Але погляньмо хоча б на початок іншого шевченківського твору, його «Музи»:
А ти, пречистая, святая,
Ти, сестро Феба молодая!
Мене ти в пелену взяла
І геть у поле однесла.
І на могилі, серед поля,
Як тую волю на роздоллі,
Туманом сивим сповила,
І чари діяла…
Не можна не погодитись, що тут нема й сліду народної пісні, що ці рядки нагадують, скоріш усього, чіткі ямби гаряче любленого Шевченком Пушкіна.
Шевченко – поет народний у тому розумінні, в якому народними ми називаємо Пушкіна і Некрасова.