Т. Г. Шевченко – геніальний народний митець

Ще за життя поета високу оцінку його творчості дали російські революціонери-демократи Чернишевський, Добролюбов, Герцен. Після його смерті Карл Маркс, читаючи французькою мовою книжку М. Драгоманова про Шевченка, підкреслив у ній слова: «Тарас Шевченко є сином народу в повному розумінні цього слова. Більш ніж хто інший він заслуговує на титул народного поета». А через кілька років марксистська критика устами Г. Плеханова назавжди закріпила за Шевченком славу одного з «найбільших народних поетів, яких тільки знає історія всесвітньої літератури».

З таким же правом ми називаємо Шевченка і великим народним художником у повному розумінні цього слова.

Тарас Шевченко виріс, сформувався як художник на ґрунті російської художньої культури. В ідеях і тематиці творів Шевченка-художника відбились настрої пригноблених і закріпачених мас не тільки України, а також думи й сподівання трудового народу різних національностей Росії.

Одночасно з Федотовим він стверджував критичний реалізм як новий, передовий напрям у російському образотворчому мистецтві того часу. У кращих своїх творах останніх років, особливо в серії «Притча про блудного сина», цій гнівній притчі на самодержавство, Шевченко виступав як попередник художників-передвижників.

У листі до редактора журналу «Народное чтение» Шевченко писав: «Історія мого життя становить частину історії моєї батьківщини». Ці слова є ключем до розуміння творчої діяльності Шевченка – художника і поета.