Гарячкові намагання знайти «другого Шевченка»

Вассиян не знаходить потрібним повідомити, хто ж цей «переможний» новий «пророк-поводир», продовжуючи, про людське око, вимагати від своїх підлеглих та прихильників кончу необхідність зважати на велич Шевченка:

«Шевченко здобув почуття і серце української маси неподільно, – змушений визнати Вассиян, – сьогодні є він єдиним моральним критерієм, перед яким мовкне хаотична душа сучасного українства, ніби заклята своїм образом у магічному дзеркалі національного етносу. Можливо, що це ще не виявилося наочно у конкретних формах, але це колись напевно станеться».

«Шевченко є найбільш живим авторитетом сучасного українства. У конфронтації з ним не витримає принозливого блиску його пророчого погляду ніяка ворожа велич… – просторікував «ліберальний» націоналістичний ідеолог. – Однак невичерпна динаміка Шевченкового генія не знайшла досьогодні нагоди вв’язатися в чинний процес. Момент «другого Шевченка» в дійсності вже наступив. Переживаємо, поки що майже підсвідомо, радикальний злам української психіки, зворот від «пасивного, емоційного українства», як психологічного комплексу протягом більше сотні літ, до «вольового чинного українства», як завтрашньої форми національної душі. Уже Шевченко, єдиний в українському минулому, творить яскраво зазначений перехід одного типу в другий. У ньому обидві форми українського етосу із себе розвиваються».