Мальовнича українська природа – єдина втіха кріпацького життя

«Село Кирилівка (за місцевою вимовою і написанням Шевченка – Керелівка), – зазначається в науковому життєписі найзнанішого в світі нашого земляка, – розташоване в мальовничій місцевості українського лісостепу, її хвилясту поверхню перетинають маленькі річки, на схилах пагорбів – вікові ліси, зелені долини, байраки. Де-не-де височать(?), повз які в кінці XVIII і на початку ХІХ ст. проходив чумацький шлях до Одеси й Криму. Тут проминули дитячі літа майбутнього поета і художника261.

В одній із пізніших поезій (1850 р.) Шевченко згадував:

Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала

Свою нудьгу переливала

В свою дитину… В тім гаю,

У тій хатині, у раю

Я бачив пекло… Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають»262.