Журнал «Маяк» – знаряддя реакції

Окремо слід зупинитись на позиції реакційного журналу «Маяк». У його рецензії також не заперечується думка про існування української мови, про закономірність розвитку української літератури. Тут навіть зроблено спробу полемізувати зі скептиками та всупереч їм твердити, що українська література вже має свою історію, своїх видатних творців в особі Котляревського, Гулака-Артемовського, Квітки-Основ’яненка, Гребінки.

Автор рецензії заховався під ініціалами «П. К.», за якими легко вгадується Петро Корсаков354. Той самий Корсаков, який на прохання поміщика Мартоса схвалював до друку «Кобзаря» як цензор. Разом з відомим свого часу обскурантом він видавав журнал «Маяк» і всіляко прагнув під виглядом «покровительства» завоювати довір’я українських письменників, щоб мати на них свій вплив. Друкуючи та вихваляючи на своїх сторінках твори консервативних українських письменників О. Корсуна, М. Тихорського, М. Маляровського, С. Александрова та ін., «Маяк» прагнув спрямувати розвиток всієї тогочасної літератури по шляху безідейного побутописання. Навколо нього групувалися ворожі демократичному рухові сили, одверті прихильники й проповідники теорії офіційної «народності».

Від самого початку художньої та поетичної творчості Т. Г. Шевченко наштовхнувся на жорсткі цензури.

Доводилось, про людське око, запевняти цензорів у «благонадійності». Ось що писав поет у березні 1842 р. Г. С. Тарновському: «Я думаю, вы меня хорошенько побранили за Гайдамаки.Быломне с ними горя, насилу выпустил цензурный комитет, возмутительно да и кончено, насилу кое-как я их уверил, что я не бунтовщик. Теперь спешу разослать, чтобы не спохватились»355. Перші твори Тараса Григоровича одразу ж завоювали визнання і повагу. В листопаді 1844 р. він писав своєму знайомому Я. Г. Кухаренку: «театр, скомпонований у Петербурзькій медицинській академії, розучує мого «Назара Стодолю»356.

На сторінках «Маяка» друкувались і твори таких визначних українських письменників, як Гулак-Артемовський, Квітка-Основ’яненко, Гребінка. Пересилаючи свої твори Шевченкові для надрукування в альманасі «Ластівка», Квітка-Основ’яненко писав, що коли для «Ластівки» буде вже пізно, то можна дати твори для опублікування в «Литературной газете» або в «Маяку». «Там наше приймається», – додавав він. Це певною мірою дезорієнтувало молодого Шевченка. Можна було думати, ніби «Маяк» прагне підтримати розвиток української літератури. З надрукуванням позитивної рецензії на «Кобзаря» це враження посилювалося. Саме тому, очевидно, симпатії Шевченка і схилилися на деякий час до «Маяка». Там були надруковані його «Отрывки из драмы «Никита Гайдай»357 та поему «Бесталанный»358 (1844). Як цензор П. Корсаков схвалював до друку також і друге видання «Кобзаря» («Чигиринский Кобзарь»). Зберігся навіть коротенький лист Шевченка до нього з цього приводу. Форма звернення свідчить про те, що тоді поет уже був близько знайомий з ним: «Пётр Александрович! Потрудитесь подписать на «Кобзаре» позволение для второго издания. Преданный Вам Т. Г. Шевченко»359. Про те саме говорить і той факт, що Шевченко особисто клопотався перед Корсаковим про друкування п’єси Я. Кухаренка «Чорноморський побит». У листі до автора п’єси від 30 вересня 1842 р. він писав: «Чорноморський ваш п о б и т у цензурному комітеті, цензор Корсаков говорить, що нічого не вимараємо, коли хочете, каже, то не читаючи підпишу. Моторний, спасибі йому…»360