В горах грім гуде, хоч зима паде

Вірш і музика Осипа Маковея

В горах грім гуде, хоч зима паде,

Землю спороли гармати.

Гримить війна, дуднить луна,

Дрожать ранені Карпати.

Хто живий, вставай боронити край,

Вкритий огнем і мерцями,

Не буде тобі сумно у борбі

Між Січовими стрільцями.

Лютий кат прийшов проливати кров,

Взяти народ наш в неволю.

І море сліз у край приніс,

Розбій і смерть, і недолю.

Та вступився кат із верхів Карпат,

Втік, наче вовк, манівцями,

Або тут і впав, як у бій попав,

Із Січовими стрільцями.

Січові стрільці за свій край борці,

За свою рідню і свободу

За них борба – се їх журба

І дорогого народу

І ряди могил не візьмуть їх сил,

Ворог тут б’ється з серцями,

Лицаря уб’є, думка ожиє

Між Січовими стрільцями.

Хто ж бо там іде і перед веде?

Диво! Се наші дівчата!

Личко, як мак! Кругом козак —

Душа стрілецька завзята.

Не цілуйте їх! На війні се гріх,

Ви уберіть їх вінцями!

Слава тим дочкам, щирим козачкам,

Між Січовими стрільцями.