Ой у мого кониченька золота підкова

Вірш і музика Юрія Шкрумеляка

Ой у мого кониченька золота підкова —

А як сяду, то поїду до самого Львова.

Гей, ще півні не співали, не димилось з хат,

Як ми коні посідлали, на сідельце посідали,

Стали всі підряд!

Приспів:

Гей, сідельце, в нас сідельце,

Ти, конику, скач —

Гей, дівчино, серце, серце,

Дівчино, не плач.

Вже пан сотник виїжджає, наперед стає,

«Чи охота є?» – питає, – того хвалить, того злає,

«Швунґу» додає.

Приспів.

«Пане сотник, ми з тобою! – загули усі —

Як до чарки, так до бою, крівавого перебою,

Дужі ми й міцні!»

Приспів.

Ми у бій підем кервавий за своїх братів, —

Не для почести, для слави – ми зітнем ляцькії лави

Наших ворогів.

Приспів.

А як з бою нам вертати по трудах усіх —

Муть дівчата нас вітати, ціловати, пригортати

Лицарів своїх.