Накрила нічка

Вірш і музика Михайла Гайворонського

Накрила нічка, тай тихесенька,

Земленьку кругом, —

Лиш вітер мряки жене злегенька

Над сонним лугом.

І до любови накликає

Чарівниченько соловій,

А місяць срібний розтягає

Чарівну пряжу мрій.

Там при окопах на долині

Стоїть поручник молодий.

Йому щохвилі вилітає

Зітханнячко з грудей:

«Спи, дівчино, спи, кохана,

Злоті мрії-сни.

І про мене, голубонько,

Не забудь спімни».

А там у Львові музики грають,

Танець жваво йде.

Дівочі очі, як зорі сяють,

Любка всім вперед веде.

І усміхається чарівно,

І клонить голову на грудь.

А сотник просить, сотник молить:

«Кохана! Не забудь!»

Сіріє ранок, світла гаснуть,

Тяжіє сонна голова.

А сотник шепче ще до ушка

Прощальнії слова.

«Спи, дівчино, спи, кохана,

Злоті мрії-сни.

І про мене, голубонько,

Не забудь спімни».

Ударив гранат, як грім гримучий,

Землю розгорнув.

Збудив окопи і ліс дрімучий,

І ставок, що вже заснув.

Там при окопах на долині

Лежить поручник молодий.

Йому потічком випливає

Червона кров з грудей.

І знову стихло все довкола,

Ставок заснув, здрімнувся ліс.

А тільки вітер по соснині

Зітхання тихо ніс.

«Спи, дівчино, спи, кохана,

Злоті мрії-сни.

І про мене, голубонько,

Не забудь спімни».