Як я, браття, раз сконаю
Вірш і музика Юрія Федьковича
Як я, браття, раз сконаю,
Занесіть мя там, де знаю,
Занесіть мя на Вкраїну,
Де-м родився, най там згину.
Ви мя, браття, поховали
Та й додому повертали,
Аж приходить моя мила,
Дивить, дивить, тут могила.
І вона си погадає:
«Хто ж в могилі спочиває?
Ані плити, ані рути,
Тутки мусить стрілець бути».
Ой помалу, помаленьку
Піде сльоза по личеньку…
«Урви, мила, яворини,
Як для мене, сиротини…»
На могилі зеленіє,
Сонце світить, сонце гріє,
Люди ходять зілля рвати,
Миленької не видати.
У могилі добре бути,
Там не видно і не чути,
Ні пташини, ні дівчати
У могилі не видати.