ТОМАШІВСЬКИЙ ПОВІТ

Василів, ґміна Терношин – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало близько 1000 мешканців.

У 1943–1946 роках члени УПА вбили близько 90 поляків. 3 листопада 1943 року, в результаті нападу на хату Мацея Галаси, загинули чотири особи. «За декілька днів перед цим нападом, – згадує Владислав Галаса, – наш сусід-українець, приятель мого тата Мацея, застеріг його, щоб був напоготові, бо кажуть, що Владислав, твій син, у польській партизанці, і бандерівці можуть вас вбити. Тато скористався цим застереженням і потихеньку молодших дітей, збіжжя, трохи речей і частину худоби вивіз у рідні сторони, до Гути Ружанецької. Я, натомість, весь той час приховувався поблизу дому, у криївці. Виїхати з родиною ми вже не встигли. У вівторок були вбиті батьки [...] я сам врятувався дивом».

Джерело: W. Ha?asa, By?em ?wiadkiem, „Na Rubie?y” 1998, nr 27, s. 41.

Вишнів, ґміна Потуржин – українсько-польське село, населене понад 200 родинами.

Багато українців з цього села, «наражаючи власне життя (націоналісти з ОУН дуже суворо розправлялися зі „зрадниками”), попереджали поляків про наміри УПА і ОУН, між іншим, у березні 1944 року українець з Вишнева Симон Свідерський передав Вацлавові Пікулі інформацію про підготовки націоналістів до вбивства всіх поляків у селі. Після цього повідомлення, більшість польського населення залишили Вишнів та перемістилися на північно-західні території Томашівського повіту».

Джерело: Zwi?zek Walki Zbrojnej – Armia Krajowa w Obwodzie Tomasz?w Lubelski. Relacje, wspomnienia, opracowania, dokumenty, oprac. I. Caban, Lublin 1997, с. 288.

Корчмин, ґміна Терношин – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало близько 1100 мешканців; до 22 липня 1944 року в Рава-Руському повіті Львівського воєводства.

22 лютого 1944 року члени УПА напали на трьох поляків. Пилип Курпиш вирвався з рук нападаючих. «Використав несподіваний момент, – пише Катерина Курпиш, – і побіг у лісок поруч. Убивці почали стріляти. Були вже сутінки. Батько був у білій білизні, тому й не дуже помітний на фоні снігу. Йому вдалося втекти. Він добрався до якоїсь хати української родини. Там старший чоловік дав йому взуття, одяг і завів до двору в Корчмині».

У 1946 році бандерівці вбили чотирьох українців, які були проти вбивств поляків і раніше надавали їм допомогу: Івана Виграновського з дружиною, їхнього шурина Дмитра Какалюка та студента Івана Коваля.

Джерело: K. Kurpisz, By?am ?wiadkiem, „Na Rubie?y” 1997, № 25, с. 14; H. Koma?ski, M. Darowski, Powiat Rawa Ruska, ч. 1, там само.

Ликошин, ґміна Телятин – польсько-українське село, яке налічувало понад 500 мешканців.

28 серпня 1944 року члени УПА оточили польську частину Ликошина, вбивали витягнутих із хат та зустрічних мешканців. Маріанна Романчук з шестирічною дочкою вирішила втікати: «Ми почали тікати, а за нами групка дітлахів. Я сама не знала, куди біжу. Налякані й заплакані, ми забігли до обійстя Анни Новосад – українки. Мішаною польсько-українською мовою я почала благати, щоб вона нас заховала. Анна Новосад стояла налякана і не могла вимовити слова. [...] Одна з доньок Анни вибігла перед хату і крикнула матері: Не приймай ляхів, бо і нас вб’ють. Але втрутилася друга дочка, яка почала її намовляти, щоб нам допомогла. Анна Новосад, довго не роздумуючи, кивнула на нас і почала розпихати по різних закутках своєї хати. Завдяки ній ми уникнули неминучої смерті, а разом з нами четверо інших дітей».

Джерело: Свідчення Маріанни Романчук, [у:] Zwi?zek Walki Zbrojnej – Armia Krajowa w Obwodzie Tomasz?w Lubelski..., с. 267.

Потуржин, ґміна Потуржин – село з перевагою українського населення над польським.

Станіслава Старчевська згадує атаку членів УПА на село 1 квітня 1944 року. «Мене зі сну вирвала стрілянина [...] Я почала втікати, хоч не знала куди. Забігла до обійстя українця Іллі Радом’яка. Там вже було декілька поляків. Ми благали про заховання. Господар без слів нас сховав у своїй хаті. Завдяки йому врятувалося мабуть десь 15 осіб».

Джерело: Свідчення Станіслави Старчевської, [у:] Zwi?zek Walki Zbrojnej – Armia Krajowa w Obwodzie Tomasz?w Lubelski..., с. 274–275.

Терношин, ґміна Терношин – село з перевагою польського населення над українським, яке налічувало понад 1200 мешканців.

У ніч з 17 на 18 березня 1944 року УПА вбила близько 80 осіб. «Цієї ночі було також відмічено приклади героїзму деяких українців. Наприклад, Василь Костюх у своїй садибі затаїв близько 30 поляків, завдяки чому вціліли, між іншим, Франциск Вавжищук з родиною, Ян Копель, Владислав Пьотровський, Антоні Левандовський та Малонь з 4-особовою родиною».

У своїх спогадах Тадеуш Вольчик подає, що його родина про атаку була попереджена українцем Ґрохольським, а вижила, сховавшись у коморі іншого українця, Максима Біди, який приховував там ще кільканадцять осіб, переважно жінок з дітьми.

Джерело: Zwi?zek Walki Zbrojnej – Armia Krajowa w Obwodzie Tomasz?w Lubelski..., с. 283. Єжи Венґерський подає, що атака відбулася з 18 на 19 березня і загинуло близько 60 осіб (Armia Krajowa – oddzia?y le?ne 19 pu?ku piechoty, Krak?w 1993, с. 41); T. Wolczyk, Tarnoszyn w ogniu, Che?m 1998, с. 23.

Ходиванці, ґміна Ярчів – польсько-українське село.

У ніч з 12 на 13 квітня 1944 року відбулася атака УПА на Ходиванці і колонію Плебанка. «Польські хати в Ходиванцях були тільки частково заселені, тому що багато поляків вже перемістилися на території, які контролював польський рух опору. Частина людей залишила село в день перед нападом, про підготовлюваний напад повідомлена однією з українок».

Джерело: Zwi?zek Walki Zbrojnej – Armia Krajowa w Obwodzie Tomasz?w Lubelski..., с. 261–262.