ЛЬВІВСЬКИЙ ПОВІТ

Миклашів, ґміна Верхня Білка – польсько-українське село, яке налічувало близько 600 мешканців.

На початку червня 1944 року, повертаючись зі Львова, був атакований і обстріляний з вогнепальної зброї Юзеф Войдила. Як згадує його брат, Ян Войдила, нападаючі, «будучи переконаними, що жертва вже не живе, залишили його на дорозі. На місце злочину повернулися його дружина з матір’ю Юзефа – Марією Войдилою. Потерпілий був тільки поранений і притомний. Вони вдвох довели його до найближчої хати українця на прізвище Іван Пугач, який своїм возом відвіз пораненого додому, за що пізніше ті нападаючі дуже його побили. [...] На другий день керівництво АК з Білки Шляхетської прислало вози і відповідно озброєний конвой для евакуації пораненого та поляків, які знаходилися під загрозою. [...] На жаль, поранений отримав запалення легенів і помер 7 червня 1944 року».

Джерело: Свідчення Яна Войдили, „Na Rubie?y” 2000, № 43, с. 14 і 18.

Милошовичі, ґміна Острів – польсько-українське село.

У Милошовичах, українець Михайло Жминка врятував свого сусіда Казимира Єднороґа та його родину, інформуючи нападаючих, що поляки вже втекли.

Джерело: B. Bednarski, Akcja SS „Galizien” w Siemian?wce dnia 26 lipca 1944 roku, „Na Rubie?y” 2003, № 66, с. 41.

Пустомити, ґміна Наварія – село зі значною перевагою польського населення над українським, яке налічувало 1400 мешканців.

На пограниччі Семенівки і Пустомитів члени УПА вночі з 20 на 21 травня 1944 року винищили родину Сурм’яків. Під час поховання жертв на кладовищі в Пустомитах засудив злочинців греко-католицький священик. Убивці прийшли до церкви в Лишнівці, щоб отримати благословення. Місцевий греко-католицький священик відмовив їм у цьому. «Він упав перед ними на коліна, – розповідає Болеслав Беднарський, – кажучи, щоб подальше вбивання в Пустомитах почати з нього. Така постава священика остудила вбивчий запал нападаючих та, напевно, врятувала чергових, потенційних жертв».

Джерело: B. Bednarski, Akcja SS „Galizien” w Siemian?wce...

Раковець, ґміна Красів – польсько-українське село, яке налічувало понад 600 мешканців.

«26 березня 1944 року, – пише Болеслав Беднарський, – у селі Раковець, під час проповіді священика Блажея Юраша, до костелу ввірвались озброєні чоловіки, переодягнені в німецькі мундири. Вони тероризували зібраних, вигнали їх зі святині, поставили по троє, разом зі священиком, 96 осіб, у тому числі 9 чоловіків. Нападаючих було 36 на конях, вони оточили своїх жертв і спрямували на дорогу, що вела до лісу. Під час спроби втечі загинули: Гелена і Марія Чубаті з дитиною, Янисів з Новосілки, були поранені Марися, служниця Хоркавого, та Ян Олещук, який через два дні помер.

На поляні під лісом сталося щось неочікуване. Прибули місцеві українці, з солтисом Пташником і греко-католицьким священиком Березюком з Поляни, і заступилися за польських сусідів. Своєю поставою вони врятували життя полякам. Нападаючі задовольнилися відкупом: трьома парами коней з саньми, значною кількістю хліба і десятьма тисячами злотих. Після нападу життя в селі завмерло. Чоловіки ховалися у криївках, а деякі родини покинули село».

Джерело: B. Bednarski, Akcja SS „Galizien” w Siemian?wce..., с. 39–40; пор. також: J. W?gierski, W lwowskiej Armii Krajowej, Warszawa 1989, с. 101.

Хоросно Старе, ґміна Острів – село з перевагою українського населення над польським, яке налічувало понад 900 мешканців.

На зламі квітня й травня 1944 року, за надавання допомоги полякам, членами УПА була вбита 6-особова українська родина Угринів.

Джерело: H. Koma?ski, Powiat Lw?w, „Na Rubie?y” 2003, nr 66, s. 48.

Халупки, ґміна Верхня Білка – присілок Борщович, село з перевагою польського населення над українським.

Наприкінці лютого 1944 року члени УПА вбили близько 20 поляків. Загинув також українець Антін Мурмила, оскільки не погодився викликати з хати свого шурина-поляка, якого нападаючі хотіли взяти живим.

Джерело: J. W?gierski, Armia Krajowa – oddzia?y le?ne 19 pu?ku piechoty, Krak?w 1993, с. 90.