КАМ’ЯНКО-СТРУМИЛІВСЬКИЙ ПОВІТ

Буськ, ґміна Буськ – місто, яке налічувало 8 тис. мешканців: 4 тис. поляків; 2,5 тис. євреїв (до 1942 р.); 1,5 тис. українців.

У 1944–1945 роках від рук бандерівців загинуло кількадесятьох поляків. За відмову у співпраці з УПА, в акціях проти польського населення був вбитий, між іншим, українець Лука Чучман.

У травні 1944 року вікарій парафії Буськ, священик Антоні Адам’як, був остережений кількома місцевими українцями. Вони сказали, що з боку мешканців міста йому нічого не загрожує, однак вони мають певні інформації, що бандерівці, які зібралися в селі Соколи, планують його вбити. Священик покинув Буськ як один з останніх поляків.

Джерело: H. Koma?ski, S. Siekierka, Ludob?jstwo..., с. 206; ks. bp A. Adamiuk, By?em ?wiadkiem, „Na Rubie?y” 1995, № 13, с. 21; M. Trojan-Krzynowa, Miasto Busk i okolice na kresach II Rzeczypospolitej, Racib?rz 1998, с. 146.

Волиця-Деревлянська, ґміна Грабова – село з перевагою українського населення над польським, яке налічувало близько 900 мешканців.

7 лютого 1944 року настоятель костелу, священик Яцек Лукасевич, остережений місцевим українцем про небезпеку з боку бандерівців, виїхав до Львова. Через два тижні він повернувся до парафії. «Протягом двох тижнів перебування вдома, вночі я зовсім не роздягався. До півночі я наглядав, потім, втомлений, лягав в одязі на ліжко і далі слухав, щоб у разі нападу бути готовим до втечі». 7 березня він знов виїхав до Львова, а 20 березня бандерівці зробили напад і ограбували його садибу, а у присілку Вілька вбили кільканадцятьох поляків.

Джерело: ks. J. Wo?cza?ski, Eksterminacja narodu polskiego, ч. 1, с. 185.

Руда-Сілецька, ґміна Кам’янка-Бузька – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало понад 1500 мешканців.

На початку квітня 1944 року поляки були остережені українцем про напад УПА, який мав наступити. Більшість мешканців сховалися в Кам’янці-Струмиловій. Нападаючі вбили шістнадцять осіб.

Джерело: H. Koma?ski, S. Siekierka, Ludob?jstwo..., с. 218.

Чаниж, ґміна Грабова – село, разом з селищем Гаївське, населене 1200 поляками та українцями.

У квітні 1944 року більшість поляків, остережена місцевими українцями про загрожуючу небезпеку з боку УПА, покинули село. У другій половині року двоє українців зі змішаної родини, брати Стопницькі, були застрелені за невиконання наказу вбити свою матір-польку.

Джерело: B. Szeremeta, Wata?ka. Wspomnienia nierozstrzelanego i jego zbrodnie, Wroc?aw 1995, с. 19–20.