ГНІЗДО «ГІВІ»

ГНІЗДО «ГІВІ»

Якось Світлов, ідучи вночі на важливу бойову операцію зі своєю розвідгрупою із бійців-словаків Юзефа Ямришка, Павла Ковача, Рудольфа Лішка, Яна Шипки та Рудольфа Ключара, завернув у селі Ріезниця з Ямришком до хати словака Куліча. Той дав докладну інформацію про місце розташування підрозділу словацької жандармерії, про виставлені пости.

Минуло кілька днів. Повертаючись з бойового завдання, Світлов знову навідався до Куліча. Господар за» просив до хати всю групу. Розвідники повечеряли, перепочили, підсушили одяг. Дочка Куліча розповіла Світлову, що після тієї ночі, коли він з товаришем сюди заходив, у село непомітно пробралася група есесівці» І влаштувала засідки в хатах попід лісом. Про це їй сказав знайомий жандарм, хлопець з їхнього села. Юний словак, так само, як і вона, ненавидить фашистів, а в жандармерії служить, щоб не послали на Східний фронт.

Доповівши про все Морському, Світлов одержав дозвіл зустрітися з словацьким хлопцем. Той розповів про деяких місцевих мешканців — жандармських прихвоснів, а незабаром став активним помічником розвідників. Роль посередниці між «Нареченим», як прозвав словака Світлов, І розвідниками виконувала сама Зденка.

Якось дівчина принесла повідомлення від «Нареченого»: «Мене і ще двох жандармів (називались прізвища) після розмови з майором СД відряджають у розпорядження капітана жандармерії Гаала, місце перебування якого засекречене».

Донесення зацікавило Морського. Та коли Світлов виїхав до села Ріезниці, щоб зустрітись з «Нареченим» і дати настанови, хлопця вже не застав. Той зник хтозна-куди, навіть не попрощавшись зі Зденкою.

…Невелике словацьке містечко з довгою назвою Моравський Святий Ян, розташоване в гірській долині, нічим не вирізнялося. Навіть під час гітлерівської окупації тут було спокійно.

Та на початку 1944 року Моравський Святий Ян досить часто почали згадувати в таємних документах імперських служб. Сюди за вказівками керівників німецької розвідки збирали всіляких зрадників та буржуазних націоналістів — усіх тих, хто намагався уникнути справедливої кари свого народу.

Саме тут, у Вікулі при Моравському Святому Яні гітлерівська розвідка вважала за доцільне законспірувати свою школу, прикривши її звичайною охоронною — так званою частиною «Гіві».

Ось як охарактеризував це шпигунське кубло радянський розвідник «Сокіл»:

«…У вікульській розвідувальній школі набувають спеціальної підготовки досвідчені агенти таємних фа шистських служб, які діяли ще на території Радянсь кого Союзу, нині визволеній від окупантів. Керує школою майор СД Фрідріх Шеркерт. Помічниками в нього оунівець капітан Похомко і капітан Гендріх Гаал зрадник словацького народу. Вони особисто перевірякш агентів, що прибувають у їхнє розпорядження, і лише після цього з Моравського Святого Яна направляють в Вікул для вишколу».

Морський не сумнівався, що «Наречений» потрапив до вікульської розвідувальної школи. Адже там перебував капітан жандармерії Гаал, у розпорядження якого перейшов хлопець.

Невдовзі за дорученням Світлова Зденка зустрілася з «Нареченим». Хлопець уже встиг довідатись, що у Вікулі готують диверсантів, виконавців терористичних актів.

Повідомлення «Нареченого» Морський зразу ж послав у Центр. Звідтіля наказали:

««Гіві» у Вікулі — особливу увагу. Терміново вживіть заходів щодо вивчення особового складу школи агентів, виконання практичних завдань кожного після вишколу. Знайдіть можливість заслати до вікульської школи когось із наших розвідників…»

Центр сповіщав також, що один з керівників вікульської розвідувальної школи, капітан Похомко відомий як Похолок Олександр Васильович, 1914 року народження, син куркуля села Вікота Самбірського району на Львівщині. Входив до керівного складу українських націоналістів у Самборі. 1939 року, під час возз’єднання українських земель, утік на територію Польщі, окуповану німцями. 1940 року навчався в розвідувальній школі в місті Грац, де муштрували розвідників для гітлерівської армії. Туди його послали в березні 1941 року. В перші місяці війни німецька розвідка використовувала Похолка як агента-парашутиста під прізвищем Попович у близькому тилу Радянської Армії. В листопаді 1941 року прибув до окупованого гітлерівцями Чернігова, працював там заступником начальника поліції, а в лютому 1943 року став начальником поліції Чернігівської області. За час роботи в Чернігові двічі нагороджений окупантами. Пізніше працював у бургомістраті Самбора, звідки втік на захід. Запеклий ворог Радянської влади і народу.

Морський уважно прочитав радіограму з Центру, хвилину подумав, а потім покликав Григор’єва й Олев-ського. Радились довго. Міркували, як використати це вороже кубло «Гіві» в інтересах радянської розвідки.