ВІЗИТ «ІНСПЕКТОРА»

ВІЗИТ «ІНСПЕКТОРА»

«Мерседес» мчав з Банської Бистриці. Тугі скати шаруділи на бруківці. Неподалік Старої Гори машина стишила хід, зупинилася. З неї вийшов елегантно вдягнений чоловік. Він заходився оглядати щогли, котрі тримали важкі пасма електричних проводів високовольтної мережі, якими надходив струм до заводів, що працювали для потреб фашистської армії.

Подорожній ковзнув поглядом по довгій шерензі металевих опор і знову сів у машину.

Вдруге «мерседес» загальмував уже біля електростанції в Старій Горі. «Видно, прибуло начальство», — подумав вартовий, що стояв з карабіном біля брами, і виструнчився.

— Покличте чергового інженера, — попросив приїжджий.

Коли той з’явився, чоловік у цивільному простягнув посвідчення інспектора магістрату Банської Бистриці.

— Я повинен проінспектувати об’єкт.

— Але ж прошу! — з готовністю сказав інженер. — Сподіваюсь, ви будете задоволені.

В кабінеті він поклав перед інспектором журнал із записами про роботу станції. Той уважно читав сторінку за сторінкою.

— Ви ознайомились з наказом коменданта Банської Бистриці за номером шістдесят сім дріб вісімнадцять?

— Так, наказ ми одержали вранці. Лише одного не розумію, чому пан комендант збирається замінити словацьку охорону німецькою? Наші хлопці службу знають, перевірені…

— Накази зверху не обговорюються, — відрубав інспектор.

Інженер знітився:

— Авжеж, навколо таке коїться! Саботаж, диверсії…

— Курите? — поцікавився приїжджий і простягнув пачку «Юно».

Інженер узяв дещо незвичну, квадратної форми сигарету, подякував.

— Нам присилають «Гунію», — сказав по хвилі. — Смердючий, мушу зауважити, тютюн, аж у горлі дере…

— Німецька охорона прибуде ввечері, — мовив гість, — тому я повинен перевірити об’єкт. Ходімо…

Він уважно оглянув генератори, обійшов машинний зал, котельню, охоронні пости, завітав у караульне приміщення. І все щось занотовував у маленькому записнику.

— Ви невдоволені? — запитав черговий інженер, скоса позираючи на помітки.

— Навпаки. Повний порядок. Зразу видно: об’єкт має доброго господаря.

— Дякую, — вклонився інженер.

Повернувшись у загін, розвідник склав детальний план диверсії на електростанції і доповів про це Морському та Григор’єву.

Пізнього вечора до Старої Гори прибуло сім чоловік на чолі з «інспектором магістрату» — хоробрим розвідником-диверсантом Олексієм Івановичем Новиковим. Бійці були переодягнені в німецьку уніформу. Серед них виділявся словак Ян Шіпка — людина з неабиякими акторськими здібностями. До того ж він добре володів німецькою мовою.

Партизани обеззброїли й відвели на безпечну відстань охоронців, а також людей, що на той час чергували на станції, заклали під генератором тол.

…Після гучного вибуху настала тиша. Електростанція в Старій Горі замовкла.