РЕЙС НА СХІД

РЕЙС НА СХІД

Комендант невеликої польської станції Бжег зачинився в кабінеті. Світла кімната, до якої звик за півтора роки роботи, тепер здавалась йому незатишною й тісною. Він не помічав, що портрет Гітлера на стіні перекосився, а в широкому венеціанському вікні бракувало шибок. Взагалі, комендант чекав того, що сталось. Але не сподівався, що прийде воно так зненацька. Фронт ще досить далеко, і раптом… диверсія!

На пероні — метушня. Прямо перед вікнами темніють вагони. Поїзд, котрий ішов на схід, затримувався на станції уже більш як десять годин. Такого тут ще не траплялося.

До кабінету постукали. Знову лаятимуть. Комендант зморщився — перерва ж! У двері загримали. Хай вам грець! Відсунув крісло, рішуче відчинив замок. На порозі стояла молода вродлива жінка.

— Пробачте, що потурбувала, — мовила по-німецькому з помітним акцентом.

Незнайомка виглядала втомлено; була вдягнена зі смаком — у строгу темну сукню й габардиновий плащ сталевого кольору. Комендант зміряв гостю гострим поглядом. Та, не чекаючи запрошення, переступила поріг, мовчки підійшла до стіни, й поправила перекошений портрет Гітлера.

— Даруйте, не помітив… — тихо зронив господар кабінету. — Це його так од вибуху…

Він зам’явся, застебнув комірець і зупинився біля столу. Поведінка таких, підкреслено ввічливих і впевнених у собі персон, завжди викликає почуття неспокою. Так заходили до кабінету співробітники різних таємних служб. Від них уже були прикрощі. Але акцент?..

— Чим можу бути корисний?

Жінка розкрили жовту шкіряну сумочку. Погляд коменданта впав на крупні купюри рейхсмарок. Відвідувачка дістала складений вчетверо цупкий аркуш паперу, розгорнула його.

Там значилось: «Представникам військових властей пропонується надавати всіляку допомогу власникові документа…» Підпис і печатка не викликали сумніву.

— Сьогодні я мушу звідси виїхати до Кракова, — сказала жінка. — Клята поїздка! За дві доби шість пересадок…

— Але ж колія… міст… — розвів руками комендант.

— Я вже з’ясовувала. Ремонт закінчать через дві—три години. Обставини вимагають залізного порядку, пане комендант.

Той ствердно закивав головою, підійшов до столика, зв’язався по телефону з диспетчером. Одержавши підтвердження на слова жінки, запросив худорлявого унтер-офіцера в пожмаканій вермахтівській формі.

Німець сонними очима втупився в жінку. Дізнавшись, нарешті, чого від нього хочуть, узяв посвідчення й пішов на пункт військової жандармерії. Хвилин через десять він повернувся в супроводі вайлуватого патруля з нагрудним металевим знаком підковоподібної форми. Незабаром той вийшов.

— Вам пощастило, фрау, — мовив унтер-офіцер. — Згідно з розпорядженням гауптмана відправимо вас на Краків негайно, в офіцерському вагоні.

— Щиро вдячна вам і вашому гауптману, — посміхнулась пасажирка.

Виходячи з кабінету, вона зиркнула на портрет фюрера, і комендантове обличчя вкрилося холодним потом.

Як тільки кроки віддалилися, він визирнув у вікно. Пероном пробіг черговий по станції. Жінка в супроводі унтер-офіцера сіла в класний зелений вагон у кінці поїзда. Пролунав гудок, ешелон повільно рушив.

…В одному з нею купе розмістились двоє літніх офіцерів-зенітників. Спробували зав’язати розмову, але супутниця не підтримала її. Сиділа біля вікна стомлена, задумана. Вагон хитало і в такт ритмічно погойдувало пасажирів.

Зенітники заходились грати в карти. Програвали по черзі: то лисий гауптман, то обер-лейтенант. Балачки точилися навколо воєнних подій і домашнього затишку, за яким, видно, скучили ці бувалі у бувальцях німецькі вояки.

Поїзд їхав повільно, немов шукав у дощовій пітьмі зручну стежку.

— Не скоро, мабуть, ця черепаха доповзе до Кракова, — ні до кого не звертаючись, сказала жінка.

— Так, так, — підтримав обер-лейтенант, тасуючи колоду. — Зате менше риску… Ви не бажаєте? — вказав очима на карти.

Пасажирка заперечно похитала головою. Обер-лейтенант почав здавати. Раз, удруге зіграли у брідж. Поїзд ще більше сповільнив хід. Жінка не приховувала досади.

— Заспокойтесь, фрау. Недарма кажуть: поволі їдеш — далі будеш, — це, чи щось схоже на приказку, сердито кинув гауптман.

Німці — один і другий — одразу ж поплатилися за свою відвертість.

— Видно, ви люди зі страху, — обурилась супутнє ця. — Це не личить офіцерам рейху.

— Що ви маєте на увазі? — насторожився гауптман.

— Я маю на увазі ваші настрої…

— Гм… Настрої?

Лисий зенітник ображено засопів, його напарник зітхнув, відкинув набік карти, підвівся.

— Чи відомо фрау, чому цей поїзд простояв на станції півдоби? Ви надмірна оптимістка, та ваш оптимізм не виправданий. Так, так, на нашому шляху висадили в повітря міст, невеликий, але дуже важливий. Це зробив не загін, не десяток бандитів підривав, а один диверсант з татуїровкою на руці: ім’я «Marta» і якір. Його вбили: патруль знищив росіянина-більшовика неподалік місця диверсії, за насипом.

— Чому ви вважаєте, що то був росіянин, а не хтось з місцевих?

— Вранці фуражири брали на луках сіно і в копиці знайшли парашут. Не англійський, не американський, а радянський.

— Давайте краще подрімаємо, — запропонував гауптман і додав примирливо: — Страх і справді поганий союзник. Нам потрібні спокій і відпочинок. Вранці прибудемо до Кракова, а там — чим далі на схід, тим небезпечніше… Війна ж…

— Війна однаково зобов’язує до дії як чоловіків, так і жінок, — озвалась супутниця. — Ми теж боремось проти дорога.

Обер-лейтенант не став більше сперечатися. Іронічно-зневажлива посмішка зникла з його обличчя. Він зібрав і заховав до кишені карти, відкинувся на спинку сидіння й заплющив очі. Гауптман довго шукав сірники. Нарешті, знайшов їх, прикурив сигарету і вийшов у тамбур.

Жінка пильно глянула на офіцера, що задрімав на сидінні, потім перевела погляд на свій плащ, котрий висів поряд із зелено-сірими шинелями. В ньому були зашиті таємні розвідувальні відомості з Берлінського тайника «Сокола». Згідно з наказом Центру розвідниця поспішала до Кракова, щоб відзвітувати про поїздку в Берлін і одержати нове завдання.

Несподівано поїзд загальмував і зупинився.

— Що могло статися? — вбіг до купе лисий гауптман. — Невже знову диверсія?

— Семафор, — пояснив залізничник, який проходив вагоном. — Червоний сигнал семафора.

Заскрипіли колеса, захитався вагон. Поїзд рушив далі на схід.

Насувалася ніч. В купе спалахнула лампочка. Офіцер зашторив вікно. Пасажири лаштувалися спати.

Поїзд важко гупав у ніч.

Поделитесь на страничке

Следующая глава >

Похожие главы из других книг

Последний рейс

Из книги Генерал Дима. Карьера. Тюрьма. Любовь автора Якубовская Ирина Павловна

Последний рейс У каждого из нас есть характер. В большей или в меньшей степени. Что определяет его твердость? Умение постоять за себя, сказать «нет» или чувство собственного достоинства. Этим качеством Дима наделен в избытке.Вспоминая сегодня историю своего конфликта с


Первый рейс

Из книги Полярный летчик автора Водопьянов Михаил Васильевич

Первый рейс Самолёты на Дальнем Востоке нужны были, как нигде. Расстояния здесь огромные. Попасть из одного места в другое очень трудно.Поездка на остров Сахалин была, например, очень сложной и рискованной. На Сахалине, служившем при царском правительстве местом ссылки,


19. Рейс "Антилопы".

Из книги Zвуки Времени автора Харин Евгений

19. Рейс "Антилопы". После выдворения из строительного техникума, Чиж трудился в"Медтехнике". Когда там потребовался третий работник, он предложил меня. К тому времени я почти два года не состоял на государственной службе, начиная все более смахивать на бездельника,


РОГАТЫЙ РЕЙС

Из книги Авиакатастрофы и приключения автора Шуткин Николай Петрович

РОГАТЫЙ РЕЙС Всякий раз, встречая простоватую, добродушную «тетю Машу» – жену начальника аэропорта Нелькан Николая Соломатина, обязательно влетаю в какую-нибудь невероятную историю. Вот и на этот раз, едва успели со вторым пилотом Володей Вагановым хлебнуть крепкого


Глава 9 Последний рейс

Из книги Я сражался в Красной Армии автора Константинов Дмитрий Васильевич

Глава 9 Последний рейс


Рейс в один конец

Из книги «Мы пол-Европы по-пластунски пропахали...» автора Першанин Владимир Николаевич

Рейс в один конец Я числился заряжающим орудийного расчета. И стрелял, и снаряды подносил, а большую часть службы крутил баранку, подвозил боеприпасы, эвакуировал раненых. Потери несли страшные. Когда в путь собирались, некоторые так и говорили: «Ну, вот, рейс в один


Инспекционный рейс

Из книги С Антарктидой — только на "Вы": Записки летчика Полярной авиации автора Карпий Василий Михайлович

Инспекционный рейс На обустройство времени нет: побросали вещи и — на аэродром. Всю ночь готовили самолет, днем облетали. Израэль с командой специалистов рвется в «Новолазаревскую», но погода не выпускает нас с «Молодежной». Антарктида разгулялась во всей своей красе —


Рейс на купол «С»

Из книги Избранное. Том третий. Никогда не хочется ставить точку автора Куваев Олег Михайлович

Рейс на купол «С» К середине января летная работа вошла в привычную колею, и у меня появилось время, чтобы привести в порядок свои командирские дела, оформить нужные бумаги, заняться административно-хозяйственной деятельностью. Почти месяц Антарктида никак не проявляла


Рейс в неизвестность

Из книги Язык мой - друг мой автора Суходрев Виктор Михайлович

Рейс в неизвестность Несмотря на развеселившуюся не в меру Антарктиду, в начале февраля мы все-таки сумели сделать несколько вылетов, но 10-го числа, приземлившись на оставшемся осколке нижнего аэродрома, снова стали «на прикол» и четыре дня не летали. Из Москвы потоком


Рейс по Чауну

Из книги Вниз по Уралу автора Сейфуллина Лидия Николаевна

Рейс по Чауну 12. VI. Странное совпадение. Ровно 25 лет назад, 12 июня 1934 г. С. Обручев, тоже на моторной, шел вверх по Чауну. Ветер в низовьях. Наша шаланда качалась и прыгала, а в довершение всего заглох мотор. Пристали, 2 часа заводили.2. VII. 2 часа ночи. Перемеряли продукты. 37


Рейс на Айон

Из книги Бродяга. Побег автора Зугумов Заур

Рейс на Айон 16. VIII. Давно не брал карандаш в руки. А зря! Кончается уже (кончается ли?) рейс на Айон. После долгих споров и сомнений выбрали из всей дряни полукилевую посудинку. Несмотря на ограниченные размеры, вес ее весьма и весьма солиден. Вчетвером (именно вчетвером) на


Рейс Мира

Из книги Досье на звезд: правда, домыслы, сенсации. Наши любимые фильмы автора Раззаков Федор

Рейс Мира В какой-то момент стало известно, что Хрущев решил отправиться в Нью-Йорк морем, на теплоходе. В своих мемуарах он объясняет данное решение тем, что якобы с самолетом произошли какие-то неполадки. Думаю, это не так. Никиту Сергеевича наверняка уговорили. Видимо,


Последний рейс

Из книги Боевые самолеты Туполева [78 мировых авиарекордов] автора Якубович Николай Васильевич

Последний рейс В следующем году[7] мы проплыли по Уралу на лодках около тысячи километров. В Кардаиловке, куда нас дотащили от Оренбурга двугорбые верблюды, погрузились мы на лодки в конце августа. В здешних краях сентябрь и октябрь — лучшее время года: комаров уже нет,


Глава 1 Полосатый рейс

Из книги автора

Глава 1 Полосатый рейс В предыдущей книге я описывал в общих чертах структуру особого режима, поэтому, думаю, нет нужды повторяться, хотя некоторые характерные особенности как самого режима, так и людей, связанных с ним, читателю, пожалуй, будет узнать


«Полосатый рейс». 1961 год

Из книги автора

«Полосатый рейс». 1961 год Идея создания этого фильма принадлежит, как это ни странно, бывшему Первому секретарю ЦК КПСС Н. С. Хрущеву. Дело было так.В середине июля 1959 года в Советский Союз с официальным визитом приехал император Эфиопии Хайле Селассие I. К числе других


Ту-143 «Рейс»

Из книги автора

Ту-143 «Рейс» Комплекс, предназначенный для ведения воздушной разведки на глубину в 60–70 км от линии фронта, создавался на основании августовского 1968 года постановления правительства с предъявлением на госиспытания в варианте фоторазведчика в 1970-м и с телевизионным