Харчування в бойових умовах гірничо-стрілецьких підрозділів (ГСП)

Харчування в бойових умовах гірничо-стрілецьких підрозділів (ГСП)

Як правило, при бойових діях в горах (партизанські та антипартизанські акції) потрібно зберігати потаємність, діяти швидко. Іде інтенсивне полювання на людей, тому займатися полюванням на диких тварин, або рибною ловлею ані часу, ані можливостей, як правило, немає. Розраховувати прохарчуватися зміями чи жабенятами може тільки романтик, що надивився фільмів про Рембо. Тим більше, що цих плазунів в горах я багато не помічав.

Фізичне навантаження при бойових діях в горах досить суттєве. Тому і харчування повинно бути висококалорійним, придатним до довготермінового зберігання, мати малу вагу та об’єм, має легко готуватися та швидко засвоюватися.

Це, перш за все, цукор (краще медична глюкоза в пігулках, продається в аптеках). Цукор та глюкоза - швидко засвоювані вуглеводи, необхідні при ходовій роботі м’язів. Цукор засвоюється організмом дуже швидко та майже повністю - на 99%, швидко надходить в кров вже через 10 - 15 хвилин після вживання та також швидко згоряє. Ще швидше поступає в кров глюкоза - основний енергетичний матеріал для роботи серця.

Шматочок цукру або пів-пігулки глюкози доцільно вживати через кожні 40 - 50 хвилин (класти під язик) при підйомі в гори з вантажем. Відбувається нейтралізація відчуття голоду та фізичного та нервового перевтомлення. При відсутності останніх можна покласти під язик будь-який кисло-солодкий льодяник. Розчиняючись, він потроху засвоюється та згоряє, забезпечуючи м’язам постійний приток енергії.

Цукор та глюкоза - паливо не тільки для м’язів, та серця, але й для мозку. При прийомі вищеназваних препаратів людина краще бачить та краще чує. Підтримується високий рівень оперативної спостережливості по всім сторонам горизонту та оперативного «звіриного чуття». Тому корисно тримати шматочок цукру, знаходячись в розвідці або сидячи в засідці. В американському спецназі навіть передбачене уставом так зване «кишенькове» харчування - цукор, глюкоза в пігулках, кисло-солодкі льодяники, ізюм, курага або чорнослив. В наших умовах можна використовувати також сухофрукти. Все це запаковано в целофанові пакуночки та зберігається в кишенях однострою. Ось, мабуть, чому взятий в полон американський вояк розцінювався, як новорічний подарунок Діда Мороза.

В горах органічна потреба в цукрі збільшується. На рівнині добова норма цукру становить не більше 40 г, проте на висоті 4500 - 5000 м вона становить до 300 г. Слава Богу, бойові дії в горах УНСО ніколи не проводила вище 3000 м, отже добове споживання цукру можна обмежити до 150 - 200 г. Так що діабет нам не загрожує. Тим більше, що вживати таку кількість цукру необхідно тільки в дні великих навантажень. Значно підвищують стійкість організму від кисневого голодування вуглеводи. Хорошим вуглеводом вважається чорний шоколад - чудова профілактика від гірської хвороби. Ціннішим продуктом є також халва. Калорійність халви майже така, як і в шоколаді, але в ній більше жиру та білків.

Пам’ятайте! Всі перераховані вуглеводні продукти створюють підвищене навантаження на підшлункову залозу. Тому вищевказані продукти можна вживати не більше 300 г на добу. На відміну від них курагу, чорнослив, сухофрукти можна вживати без обмежень. Як відомо вони містять фруктозу, яка не зношує шлунок і внутрішні органи.

При інтенсивному навантаженні починають горіти жири - найбільш компактний енергетичний матеріал. Він дає 80% необхідної організму енергії. Зазвичай витрати на одного стрільця жирів становлять 50 - 60 г на добу. При напруженні організму, яке неодмінно виникає в горах - до 150 г на добу. Крім того, стрілець, який має достатній жировий прошарок, має менше шансів замерзнути, ніж виснажений.

В зв’язку з частими змінами температури повітря в горах, від спекотної до мінусової, найбільш надійним продуктом є звичайне свиняче сало. Завчасно нарізане, посолене та поперчене воно навіть при плюсових температурах може зберігатись надзвичайно довго. Для рейду протягом 8 - 10 діб вам цілком може вистачити 1,5 - 2 кг сала. Хоча сала багато ніколи не буває - кажуть: «дурне сало без хліба». Тому треба мати запас сухарів, бажано чорного хліба, тонко нарізаних, щоб зручніше було їсти. Можна використовувати і сухарі з звичайного батону. Їх ще в теплому стані треба запаяти в целофанові пакети. В такому стані вони можуть зберігатись роками. В Сванетії ми знайшли такі сухарі, залишені німцями ще 1942 року. Вони були цілком придатні в їжу.

Наші м’язи та сухожилля значною мірою складаються з білків. Тому, крім вуглеводів та жирів, при великих навантажуваннях організму потрібні білки. При тривалому недоїданні організм починає поїдати сам себе. При цьому знижується імунітет до хвороб та падає рівень активної уваги. Відновленню білків в нашому тілі найбільш сприяє м’ясо, а саме яловичина-тушонка. В свинячій тушонці значно більше баластних речовин, тому вона менш ефективна. З розрахунку - одна банка (200 г) яловичини на двох стрільців, вранці та ввечері. З досвіду бойових дій УНСО на Кавказі - досить часто ми стояли перед вибором - банка тушонки в наплічнику або зайва граната? Перевага зазвичай віддавалась гранаті. Тому доцільно складати такі види харчування на шляхах свого можливого відходу. Ще дуже важливо пам’ятати - не можна залишати недоїдені консерви в відкритих металевих банках. Через 4 - 5 годин ними можна отруїтись. Стрілецька група в горах повинна мати підвищену рухживість, тому загальне завантажування продовольством, зброєю, боєприпасами не повинно перевищувати 35 - 40 кг.

В гірському меню корисно використовувати вітаміни. Цибуля та часник не підходять - вони демаскують в лісі стрільця своїм запахом. Найбільш простіше взяти з собою вітамінні драже «Ундевіт». Вони продається в кожній аптеці. 3 - 4 пігулки «Ундевіту» нададуть непогану вітамінну підтримку вашому організму. Також дуже ефективним засобом є бджолиний мед, особливо змішаний з грецькими горіхами. Приймайте по одній ложці на початку та в кінці дня.

Запам’ятайте - нічого з того, що ви берете з собою, не має бути запакованим у скляну тару. Найкраще все запакувати у целофанові пакети або пластикові банки.

З собою в гори зручно брати бульйонні кубики. Але не забувайте, що вони на 80% складаються з солі, тому розраховувати треба по пів-кубика на одну порцію. Фізіологічна потреба людини в солі при підвищених навантаженнях - 20 - 25 г на добу. На висоті більше 2500 м нестача кисню змушує людину частіше дихати, що призводить до виділення значної кількості вологи через легені. Тому в горах на таких висотах слід пити кожні 30 - 40 хвилин. Але це треба робити помалу та повільно.

Харчування гарячою їжею при оперативно-пошукових діях в горах слід вести двічі на добу, наприклад, сніданок-обід та обід-вечеря. Реально цього вимагає бойова ситуація. Крім того, після обіду починається боротьба зі сном, та людина частково втрачає свої бойові здібності. Хіба що близько 16 години по місцевому часу можна перекусити (сало, чорнослив, щось солодке).

В горах на середніх та малих висотах не треба зловживати міцним чаєм та кавою. Найкращий напій - какао. Також на всіх висотах в горах дуже корисним напоєм є чай, заварений з звичайної аптечної ромашки. Зранку новачки в горах страждають на відсутність апетиту, проте їсти треба навіть через силу - інакше голод наздожене під час переходу.

Якщо починаються проблеми з постачанням продовольства, урізати пайок треба поступово. Пайок зменшується спочатку на третину, потім ділиться навпіл. Треба намагатись дотримуватись регулярного режиму харчування. При цьому бійці, навіть при значно зменшеному раціоні, не втрачають здатності до активних дій. Треба пам’ятати - відчуття холоду при недостатньому харчуванні різко зростає. Тому ночівлю треба робити теплішою, по можливості воду пити теплу. Такі дії зменшують енерговитрати.

І наостанок. Кожен стрілець повинен мати свою залізну порцію (недоторканий запас). Він створює у людини психологічне відчуття спокою, ліквідує страх голоду. Залізна порція розташовується не в наплічнику, а безпосередньо на поясі і містить добову норму харчів. Використовуватись ця порція може виключно з дозволу командира.