Засідки

При організації засідок - нападу на рухомі цілі, треба пам’ятати про необхідність доскональної підготовки непомітного виходу до місця засідки та відступу з неї.

Для зменшення ризику виявлення засідок, не рекомендується облаштовувати їх в занадто зручних для цього місцях. Такі місця привертають зайву увагу, насторожують противника. Вірогідність викриття засідки зростає.

Вибрана позиція та розташування вогневих засобів повинні забезпечувати неможливість виходу колони противника з зони знищення. Зазвичай для цього знищується перша та остання машина в колоні. До речі, іноді буває достатньо відкрити вогонь по головній машині. Замість збільшити швидкість та вийти з зони обстрілу, головна машина зупиняється, відкриває вогонь, а за нею зупиняється вся колона.

При облаштуванні засідок доцільно вибирати місця, де швидкість руху колони зменшується (повороти, схили, підйоми, дільниці з розбитим дорожнім покриттям).

Як правило, атакуєма колона має головний дозор. Його просто пропускають та знищують групою прикриття основної засідки. Для чого зліва та зправа від основної засідки розташовують допоміжні рої, ціль яких - знищити авангард та ар’єргард та запобігти виходу противника в тил основної групи.

Сигнал на відкриття вогню ні в якому разі не повинен подаватись криком, свистом і т. п. - такі сигнали дають противнику виграш в кілька секунд аби зайняти оборону. Сигналом про напад може бути підрив радіокерованих або натяжних мін, постріл з гранатомета чи з важкого кулемета.

Може виникнути потреба виходу на позиції атакованої колони з метою збору документів, зброї, підриву техніки. В цьому випадку стрільці опиняються в небезпечному становищі. Група огляду на дорозі видна, як на долоні. Тому необхідно виділяти окремих стрільців, які будуть здійснювати прикриття, і тримати в зоні обстрілу місця вірогідного відступу противника.

Краще планувати ведення вогню по колоні без пауз. Це досягається тим, що один стріляє, другий перезаряджає - чекає, коли у першого закінчаться набої. Тут є свої плюси та мінуси. Плюс - складається враження, що нападників більше, ніж є насправді. Мінус - зниження щільності вогню під час першого удару. В деяких випадках можливо закріпляти автомати або кулемети до дерев. Вони приводяться в готовність до вогню. Зброю заряджають, взводять та спускають курок, але затвору не дозволяють іти вперед, встромивши дерев’яний клин, до якого прив’язують мотузку. Якщо смикнути за мотузку, клин вилітає, рух затвору вперед продовжується, відбувається постріл. Можна використовувати тактику подвійного удару. Після підриву або обстрілу колону на деякий час залишають в спокої. Сподіваючись, що все вже позаду, ворог втрачає пильність, починає ходити на повний зріст, надавати допомогу пораненим, приводити до порядку техніку, після чого йде повторний удар. Тактика подвійного удару може застосовувати інстинкт уникнення джерела небезпеки. Наприклад - одна міна закладається з однієї сторони дороги. Після її підриву солдати кидаються на другу сторону, де потрібно встановити другий вибуховий пристрій, або й звичайні «розтяжки». Для атакованих правильно було б залягти там, де вже відбувся вибух - там вже мін нема, але інстинкт перебороти важко.

Тепер про дії при попаданні в засідку. В основному - треба не дати себе вбити в перші 30 секунд бою. В середньому вважається, що вогонь у відповідь починається через 7 - 8 секунд, а організований супротив через 20 - 25 секунд. Неприцільний вогонь у відповідь не має сенсу. Перш за все треба визначити місцезнаходження противника - за хитанням гілок, трави, спалахами пострілів. При попаданні в засідку одразу треба залягти. Під час залягання треба спробувати зняти з плеча зброю, на землі це буде зробити важче. Якомога швидше змінити місце залягання. По можливості спробувати вибратись з зони знищення, після чого атакувати засадну групу з тилу, або з флангу.

При попаданні в засідку техніку не треба зупиняти, а попробувати на ній проскочити засідку. Якщо в засідку потрапила голова колони, то її хвіст треба відвести назад. В машинах та бронетехніці під себе рекомендують підкладати бронежилет, щоб він прийняв на себе вибух міни. Зброю слід тримати на ремні, ремінь намотувати на руку. Інакше при вибуху або різкому гальмуванні можна лишитися без зброї. Стрільці в машинах повинні сидіти лицем назовні, а тент краще взагалі зняти або підкотити, щоб не заважав вистрибувати за борт. Під тентом стрільці не бачать, хто і звідки стріляє, та й самі не можуть вести вогонь. Якщо машина покрита тентом, то противник першими пострілами повбивавши стрільців у заднього борта, завадить висадці з машини іншим. Вистрибувати з машини слід через бокові борти.

Перевіряючи дорогу на наявність фугасів, треба враховувати, що дроти, зазвичай, маскують перші 50 - 70 метрів від дороги, далі вони просто прокладаються по землі.