LVIII

LVIII

З Києва, де зі мною боялися навіть вітатися («Не сегодня-завтра он будет арестован…») і де в гуртожитку курсів молодих поетів Геня Брежньов[236] і Боря Котляров[237] «зайцем» влаштували мене, і я в них тайно од коменданта ночував у будинку на вулиці Комінтерну, я поїхав додому.

Гонорар, власне, аванс за збірку вибраних поезій, я тримав за пазухою, щоб не украли. Там же була і путьовка для Марії. Настрій у мене був ще не дуже веселий, бо все в перспективі було таке непевне і неясне.

Коли я заходив у вагон, червоноармійці, що їхали в ньому, заспівали «Пісню про Якіра» (мої слова, музика Козицького[238]), що тоді ставала народною, і я, колишній комуніст, слухаючи її, тяжко заридав у душі…

Але що це я все про сумне!

Треба і про веселе.

Повернуся ще трохи назад, коли були живі ті, кого між нами немає.

В Харкові у клубі Блакитного був влаштований диспут па тему «Шляхи українського театру».

Зібрався весь цвіт радянської інтелігенції. З Київа приїхали артисти на чолі з Гнатом Юрою[239].

Доповідь робив Лесь Курбас[240], що потім з трагічним обличчям стояв біля тіла Хвильового, що з одчаю розбив собі голову кулею, та й сам пішов за ним.

Головував т. Озерський[241], прекрасна й незабутня людина.

Після доповіді почалося обговорення. Були хороші виступи, що не повторювали один одного.

Але мене вразив один із промовців, що повчально підняв пальця вгору і почав:

«Колись Маркс сказав» (цитує).

«А Енгельс сказав» (цитує).

«А Луначарський сказав…»

І тут я не витримав і перед його черговою цитатою врізався в мовчання запитанням із публіки:

— А ви що сказали?

Всі гримнули оглушливим сміхом і майже полягли на стільці від цього.

А промовець так розгубився, що не міг далі продовжувати і свою промову в писаній формі віддав т. Озерському, що все підтримував свого живота, який підстрибував од сміху, і крізь сміх казав:

— Товаришу Сосюра! Товаришу Сосюра! До мене підійшов драматург Мамонтов і попросив мене ще утнути щось аналогічне, але я йому відповів:

— Хорошего — понемножку.

Поделитесь на страничке

Следующая глава >

Похожие главы из других книг:

Глава LVIII В верховьях реки

Глава LVIII В верховьях реки Все чаще и чаще попадаются большие города, между ними тянутся ряды богатых ферм, — нет больше пустынного одиночества. Час за часом пароход глубже врезается в большой, оживленный Северо-Западный край; и с каждым новым открывающимся участком


ГЛАВА LVIII. «НУЖНО УГОДИТЬ ТОЛЬКО БОГУ»

ГЛАВА LVIII. «НУЖНО УГОДИТЬ ТОЛЬКО БОГУ» Отец часто говорил, что для того, чтобы хорошо писать — надо учиться писать. Он возмущался, когда шел приблизительно такой разговор: «Вы пишете что–нибудь?» — «Нет, я еще не пробовал». Отец говорил: «Как нелепо звучал бы подобный ответ


LVIII

LVIII Вернулся папа из Болоньи и тотчас же спросил обо мне, потому что этот кардинал уже написал ему все самое худое, что только мог, на мой счет. Будучи в величайшей ярости, какую только можно вообразить, папа велел мне сказать, чтобы я пришел с работой. Я так и сделал. В то


LVIII

LVIII Желая, однако же, чтобы ничто не шло плохо, так как огород мой был завален множеством мусора, я позвал двух подручных, каковых мне привели со Старого моста; из них один был старик шестидесяти лет, другой был юноша восемнадцати. Когда я их подержал около трех дней, этот


Глава LVIII. Природа русской души. Русские проблемы духа

Глава LVIII. Природа русской души. Русские проблемы духа Истина – едина. Путь к Истине – один. В разные времена, разные люди, различными способами восходили к Богу, и потому принято думать, что таких путей много. Это – неверно.Путь к Богу – Один.Какими бы извилистыми


LVIII

LVIII З Києва, де зі мною боялися навіть вітатися («Не сегодня-завтра он будет арестован…») і де в гуртожитку курсів молодих поетів Геня Брежньов[236] і Боря Котляров[237] «зайцем» влаштували мене, і я в них тайно од коменданта ночував у будинку на вулиці Комінтерну, я поїхав


Глава LVIII Необыкновенные явления природы

Глава LVIII Необыкновенные явления природы Эта глава не имеет непосредственной связи с описываемыми событиями, тем не менее жизнь в Сибири настолько тесно переплетается со специфическими особенностями сибирской природы, что нельзя их не коснуться.В течение десяти лет


LVIII

LVIII Протекла половина театрального сезона, когда в Лондон прибыли две известные актрисы, соперничающие между собой: Банти, которая в эту эпоху была одной из самых знаменитых певиц Европы в серьезном жанре, и Моричелли, которая не уступала ей ни в чем в таланте и блистала в


LVIII. Державный кузнецъ.

LVIII. Державный кузнецъ. Въ феврал? 1722 года императоръ[57], чувствуя слабость здоровья, отправился изъ Москвы на жел?зные заводы купца Миллера — въ Истіи, въ 90 верстахъ отъ города, гд? открылись ц?лебныя минеральныя воды. Л?чась зд?сь, Петръ въ свободное время пос?щалъ самые