Післямова

Післямова

На перший погляд може здатися, що справи князя В.-К. Острозького та його славних попередників зазнали фіаско. Син Василя-Костянтина, Януш, який не набагато пережив батька, хоча й протегував православним, проте став католиком. У нього не було нащадків по чоловічій лінії. І цьому воєначальнику та високопоставленому політику не було кому передати свою частку Острозького князівства. Перед смертю, у 1620 р., зі своїх земель він створив Острозьку ординацію, яка перейшла до князів Заславських. Це була неподільна частка Острожчини, яка проіснувала до кінця ХVIII ст. Однак її історія не була чимось цікавою.

Друга частина Острожчини, яка дісталася Олександрові, мала б відійти його синам – Адаму-Костянтину та Янушу. Проте вони померли в молодому віці – відповідно в 1618 і 1619 рр. (до речі, теж при загадкових обставинах, як і їхній батько). Ці землі дісталися дочкам князя Олександра. Одна з них, Ганна Алоїза, про яку вже говорилося, була фанатичною католичкою. У 1636 р. вона організувала погром православних у Острозі, тим самим ніби перекреслюючи справи свого батька й діда.

Можливо, саме через такі діяння нащадків Острозьких про цих князів швидко забули. Уже в другій половині ХVII ст. про них майже не згадують хроністи, не звертають на них уваги козацькі літописці, при цьому часто приписуючи заслуги в боротьбі з унією слузі В.-К. Острозького С. Наливайку.

Навіть портрети Василя-Костянтина, схоже, зазнають корекції. Так, до нас дійшов «першопортрет» князя в різноманітних копіях та «копіях з копій» кінця ХVІІІ – ХІХ ст., де на темному фоні зображений старий огрядний чоловік із сивою ошатною бородою та маленькими «аристократичними» руками. Одягнутий він у чорний плащ з нарукавниками темно-червоного, чорного й темно-синього кольорів, а також жупан фіолетового кольору. Загадкою цього портрета В.-К. Острозького є зображення монет, якими ніби грається князь, перекидаючи з руки в руку. На класичних портретах можновладців того часу таких символів не було. Королів, князів могли зображувати з чотками, рукавичками, якимись коштовними речами, символами влади. З грошима в руках у ті часи зображували хіба що лихварів у портретному живописі нідерландської школи. Існують різні версії цієї портретної загадки. Зокрема, висловлювалася думка, що спочатку князь був зображений із якоюсь цінною річчю, яку пізніший копіїст дозволив собі «переінакшити».

При бажанні в цьому можна побачити зловісну символіку і навіть пересторогу. Загалом, князь дав добрий урок нащадкам. Його приклад засвідчує, що якими б не були матеріальні багатства, про них швидко забувають, а пам’ятають про цінності духовні. На щастя, Василь-Костянтин полишив після себе такі цінності…Як ніхто з українських можновладців минулого.

У книзі використовувалися переклади давніх літературних текстів, здійснених В. Шевчуком та В. Маслюком.

Данный текст является ознакомительным фрагментом.