Чужі герої

Чужі герої

Ми – герої чужих перемог,

не бастарди, ми – байстрюки.

Забуваєм, де чорт, де Бог —

Ми зриваєм чужі зірки.

Терези – наш одвічний знак,

І Чумацького Воза зодіак.

На своїх мчить безумний Андрій,

Мовчить Басаврюк кривий.

Онде папороть зацвіта,

Кров’ю різьблена, золота.

Щоб зірвати – дитину заріж,

Он. Бери той відьмацький ніж.

Ти – апостол народу, якого нема.

У Сорочинцях осінь, скоро зима.

І ні Мазепи, ні Карла, ані Петра —

Тут лежатимеш в склепі на семи вітрах.

Мазепа тебе пошле до Петра

Шукати чужого добра.

П’яною люттю імператор повен —

Не допливе сорочинський човен.

Гетьман Апостол у шведському таборі,

Від неба до склепу – ні душі, ні зорі.

Під Ерестфером ти бив Шліппенбаха,

Під Кизи-Керменом не знав страху.

Бий направо, рубай наліво,

Однак по своїх – українське диво.

Північ – і папороть скоро розквітне,

Тільки ж ніч і тьма безпросвітна.

Тільки не видно своїх і чужих,

Шабля не знає, що таке гріх.

Шабля блакитна, губи посиніли,

Місяць плямистий на срібному килимі.

Папороть довго чомусь не цвіте,

Грішне – безгрішне, лукаве – святе.

Хто тобі скаже, апостол юрби,

Грішний-безгрішний, пани і раби.

Шабля блакитна, яхонт кривавий,

Папороть квітне пропащою славою,

Папороть квітне сльозою дитини,

безголов’ям і кров’ю Вкраїни.

Імператор – король, Швеція – Росія.

В бою не здригнеться твоя рука,

Апостола Данила, останнього козака.

Ти – герой чужих перемог,

Так розсудив український Бог.

Він обрав цей покірний народ,

Під золотом зір і над тишею вод.

Він хрестив його шаблею і мечем

Від нечестивих продажних нікчем.

Папороть зацвітала, коралі червоні,

Різьблені з ночі чорні коні.

Шабля непереможна, кров на папороті

димить,

Боже, вкраїнський боже… як нам жить!?

Л. Тома

Данный текст является ознакомительным фрагментом.